Змії
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Змії | ||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 |
||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
||||||||||||||||||||
|
|
||||||||||||||||||||
|
Змі́ї (лат. Serpentes) — підряд плазунів ряду лускатих. Близько чверті видів — отруйні.
Зміст |
[ред.] Загальна будова
Викопні змії відомі з початку крейдового періоду. Походять судячи за все від вараноподібних плазунів. Втрата кінцівок, можливо пов’язана з пристосуванням до життя серед густих кущів та каміння. Пересуваються за рахунок бокових вигинів та зміни нахилу дуже рухомих ребер. Давні змії були великих розмірів (довжиною до 15 м), нині сама велика змія – сітчастий пітон або анаконда, рекордні зразки яких досягають близько 12 м, в той же час багато видів мають довжину лише 8 – 10 см та декілька міліметрів товщини. Кількість хребців як правило більше 200, у деяких викопних змій досягала 435. У отруйних змій в верхній щелепі розташовані отруйні зуби, які мають канал для стоку отрути, що виробляється видозміненими слинними залозами. Отрута виділяється під час укусу внаслідок скорочення скроневих м’язів, що стискають залозу. Права та ліва частина щелеп з'єднана гнучкою зв'язкою. Тулубні та хвостові відділи хребта не відрізняються, залишки тазу та задніх кінцівок залишились тільки у удавів. Внутрішні органи асиметричні, одне з легенів менш розвинуто або відсутнє. Задній край розвиненої легені перетворився на резервуар для запасу повітря. Печінка, нирки, статеві залози дуже видовжені. Сечовий міхур відсутній.
[ред.] Органи чуттів
Найбільш розвиненим органом чуттів є нюх. Розпізнавання запаху у змій відрізняється від цього процесу у інших тварин. За допомогою довгого язика захоплюються молекули пахучих речовин з повітря, та передаються до органу Якобсона. Цей орган притаманний лише зміям, він являє собою парну порожнину, вкриту чутливим до запаху епітелієм. Роздвоєний язик змії після дослідження повітря та різних предметів через два отвори у верхньому піднебінні передає пахучі молекули до чутливого епітелію органу Якобсона, де вони розпізнаються. Так тварини відшукують собі їжу, воду, статевого партнера, тощо.
У деяких змій (Viperidae, Boidae, Colubridae) розвинулись специфічні органи термічного чуття – дистанційні термолокатори, які можуть сприймати інфрачервоні промені, які йдуть від теплокровних тварин. Ці структури розташовані на деяких або на всіх верхньогубних, нижньогубних та ростральних щитках у удавів (Boidae) та на боках голови між ніздрів та оком у ямкоголових (Crotalidae) та плетевидних (Ahaetula) змій. Вони являють собою ямки або щілиноподібні заглиблення, з тонким епітелієм, що інервується відгалуженнями трійничного нерву. Деякі змії здатні сприймати зміну температури повітря на 0,7°С[1].
Зір у більшості змій досить слабкий. Повік на очах немає. Очі змій вкриті прозорою плівкою, яка відходить зі шкірою під час линяння. У більшості представників зір кольоровий. Тільки змії, що живуть на деревах та полюють птахів та комах, хапаючи їх на льоту, мають добрий бінокулярний зір[2]. Очі змій, які ведуть підземний спосіб життя затягнуті шкірою, вони не бачать.
Слух у змій майже не розвинений. У них відсутні зовнішнє вухо та барабанна перетинка. Тварини можуть сприймати лише деякі низькочастотні звукові коливання повітря та вібрації ґрунту, які за допомогою щелепних кісток можуть передаватись на квадратну кістку, а з неї – на слухову кісточку середнього вуха[3].
Функцію органу дотику виконує язик.
[ред.] Спосіб життя
Змії освоїли різноманітні середовища існування. Більшість видів живе на землі, здебільшого у теплих вологих місцевостях (зокрема у тропічних джунглях). Також змії зустрічаються у пустелях, степах та горах (до альпійського поясу). Окремі види живуть біля річок та озер, гарно плавають та пірнають. Крім того одна з родин змій (морські змії) повністю перейшла до життя у воді, навіть розмножуються вони не виходячи на берег, шляхом живородіння. Вони мають веслоподібний сплюснутий з боків хвіст, який дозволяє їм досить швидко плавати. Деякі родини змій перейшли до підземного, риючого способу життя (сліпозмійки, вузькороті та щитохвості). Такий же спосіб життя ведуть і окремі представники інших родин (аспідів, вужових, гадюк). У таких змій, як правило, скорочується хвіст, а очі зменшуються та закриті щитками. Деякі види удавів, вужових, аспідів та ямкоголових пристосувались до життя на деревах та дуже рідко спускаються на землю. Вони мають маскуючи забарвлення та дуже гарно пересуваються по тонких гілках[4].
Змії живляться лише тваринною їжею. Більшість споживає дрібних хребетних тварин, деякі – яйця птахів (змії–яйцеїди ), комах (рід Contia) та молюсками (рід Dipsadinae). Здобич вбивають отрутою чи душать, рідко поїдають живцем. Змії завжди ковтають здобич цілою, бо не можуть жувати їжу або відкусювати шматки. При цьому будова скелету дозволяє їм ковтати здобич, яка набагато більша за шириною, ніж сама змія.
[ред.] Розповсюдження
Відомо біля 2500 видів змій, що відносяться до 13 родин: Typhlopidae, Anilidae, удави (Boidae), товстоголові (Amblycephalidae), бородавчасті (Acrochordidae), вужові (Colubridae) — чисельна родина, що налічує біля половини усіх видів ряду, морські (Hydrophidae), аспіди (Elapidae), гадюки (Viperidae), гремучі (Crotalidae) та ін. Розповсюджені скрізь, за виключенням Нової Зеландії, багатьох океанічних островів та полярних областей. Найбільше число видів зустрічається в Індо-Малайській області, потім в Неотропічній та Эфіопській; менш за все в Голарктичній області.
[ред.] Розмноження змій
Розмноження відбувається шляхом відкладання яєць, яйцеживородінням або живородінням.
У період розмноження змії активно шукають статевого партнера. При цьому самці шукають самиць нюхаючи повітря язиком, який переносить мізерні кількості хімічних речовин, що залишила самиця, до якобсонова органа. Після того, як партнери зустрілися, відбувається залицяння, яке може бути досить складним у деяких видів. Під час копуляції змії переплітаються, самець вводить копулятивний орган (геміпеніс) у клоаку самиці та виділяє сперму. Самиці деяких видів змій мають здатність запасати живу сперму та зберігати її на протязі багатьох місяців. Таким чином після однієї копуляції самиця може кілька разів запліднювати яйцеклітини.
Багато видів змій відкладають яйця, вкриті м’якою оболонку. Змія закопує їх у листя, рихлий ґрунт або гній. У більшості видів немає турботи про потомство, але деякі види охороняють свої гнізда. Змії, які живуть в умовах, несприятливих для розвитку яєць, розмножуються яйцеживородінням. При цьому інкубаційний період нетривалий, і малеча вилуплюється у тілі матері. Такий спосіб характерний для морських змій, а також для видів, які живуть у гірській місцевості, де ґрунт не прогрівається до температури, потрібної для розвитку яєць. У деяких видів спостерігається справжнє живородіння. При цьому зародок, який знаходиться у яйці, пов'язаний з організмом матері сіткою капілярів і отримує від нього додаткове харчування. Таке утворення схоже на примітивну плаценту. У такий спосіб розмножуються деякі види морських змій, справжня гадюка тощо. Кількість дитинчат, що народжуються або яєць, що відкладаються коливається від кількох штук до кількох десятків (до 100) у різних видів, середня кількість — 10 — 12[5].
[ред.] Значення для людини
В тропічних країнах отруйні змії спричиняють велику шкоду, від їх укусів гинуть люди та худоба. В Україні кількість укусів дуже мала, крім того на Україні немає змій зі смертельно-небезпечною отрутою[6]. Деякі види приносять користь, знищуючи гризунів. В деяких країнах змій вирощують у спеціальних серпентаріях заради отрути, яку використовують у медицині як знеболювальний, кровоспинний засіб, для лікування астми, епілепсії та ін. Крім того аматори тримають змій у тераріумах як домашніх тварин, заради естетичного задоволення. Шкіра плазунів використовується для виготовлення взуття та шкіргалантереї . Відлов змій у деяких регіонах призвів до значного скорочення їх чисельності, в результаті чого довелось запроваджувати природоохоронні заходи, спрямовані на відновлення їх чисельності. В деяких регіонах світу, (у Азії, Африці та Латинській Америці) змій використовують у їжу, блюда з них навіть входять у меню деяких ресторанів. При цьому їх смажать, тушкують , варять супи та навіть виготовляють алкогольні напої. Зокрема у Китаї існують ресторани, в яких меню складається виключно зі страв, в яких в тому чи іншому вигляді присутні змії[7][8].
[ред.] Змії у культурі
Змія — дуже давній та складний символ, який зустрічається майже у всіх культурах світу. У різних народів та у різних релігіях змія сприймається по-різному. У багатьох народів змія є символом первинних сил природи, зокрема грому та молнії, також часто асоціюється з водою та плодючістю (плодючістю землі та вагітністю жінки). Змія, згорнута в кільце (або та, що пожирає свій хвіст) є символом вічності та циклічності розвитку світу. В той же удеяких давніх народів змія втілювала зло та хаос, була антагоністом добрим богам[9].
У європейській традиції змія є символом гріхопадіння, диявола, уособлює зло, підступність та руйнування. Це насамперед пов'язано з християнством, змієм-спокусником з Біблії. Але в той же час змія є символом мудрості та знань[10]. Також вона з давніх часів уособлювала зцілення, змія що обвиває чашу є емблемою лікарів і в наш час[11].
Суперечливість різних уособлень змії може бути пояснена прямо протилежними якостями цих тварин. Отрута змії може вбити, але з іншого боку є лікарським засобом; змія тривалий час може лежати нерухомо, а може здійснити блискавичний стрибок. Крім того форма тіла змії може бути дуже мінлива: (змія може згортатись у формі кола, спіралі, пирймати хвилеподібну форму).
[ред.] Література
[ред.] Виноски
 |
Це незавершена стаття з біології. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
