Саак III Багратуні
| Саак III Багратуні | |
|---|---|
| Помер | 761[1] або 772[2] |
| Діяльність | суверен |
| Титул | гахерец ішханd[3][1] |
| Рід | Багратіди вірменські |
| Батько | Bagrat Bagratunid[2][1] |
| Діти | Ашот Багратуні[2][1] |
Саак III Багратуні (вірм. Սահակ Գ Բագրատունի; д/н —761) — 12-й гахерец ішхан (головуючий князь) в 753—770 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з впливового ішханського роду Багратуні. Онук Вараз-Тіроца III і син Баграта. З 750 року очолює свій рід у протистоянні з Мушелом Маміконяном, гахерец ішханом. Невдовзі отримує підтримку з боку нового халіфа Абу-ль-Аббаса ас-Саффаха, який 753 рокузатвердив Саака новим гахерец ішханом. Втім лише 755 року зміхив нахарарів і ішханів визнати свою владу.
Намагався послабити податковий тиск на вірменське населення та дипломатичними заходами завадити практиці грабіжницьких рейдів арабських військовиків. Втім не досяг успіху. У 768 році брав участь в Парсавських зборах, які були спрямовані на пом'якшення соціальної напруженості.
770 року Саака III було вбито внаслідок змови. Титул і владу спадкував стриєчний брат Смбат VII.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в г д Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 337. — ISBN 978-2-7018-0226-8
- ↑ а б в г Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 112.
- ↑ Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 112 et 508.
Джерела[ред. | ред. код]
- René Grousset, Histoire de l'Arménie des origines à 1071, Paris, Payot, 1947 (réimpr. 1973, 1984, 1995, 2008), 644 p., p. 321.