Саба Вазова

Саба Вазова
Народилася	1834 Сопот, Болгарія
Померла	12 листопада 1912 Софія, Болгарія
Громадянство	Болгарія
Чоловік	Мінчо Вазов
Діти	Іван Вазов, Георгій Вазов, Владимир Вазов, Борис Вазов, Кирил Вазов, Михайло Вазов

Саба Вазова (1834, Сопот Болгарія — 12 листопада 1912, Софія, Болгарія) — болгарська поетеса, письменниця, голова Жіночого товариства «Постоянство». Мати Івана Вазова, який вважається «патріархом болгарської літератури».

Життєпис

Народилася в Сопоті (Болгарія) в 1834 в родині священника Нікола Аврамова. У 14 років її брат, Георгій, навчає її читати абетку. «Я незабаром почала перечитувати кожну болгарську книгу», — каже Саба Вазова у своїх спогадах.

Влітку 1849 вийшла заміж за Минчо Вазова в Калоферському монастирі. У них народилося 9 дітей: Іван Вазов, Нікола Вазов, Кирил Вазов, Ганна Вазова, Георгій Вазов, Михайло Вазов, Валка Вазова (Фетваджиєва), Володимир Вазов і Борис Вазов.

На святах збирає патріотичних болгар в батьківському будинку, серед інших — молодих жінок, родичів, друзів і читає їм «Памели оженена», «Сантипа Философа», «Александрията». Це були перші літературні читання в Сопоті.

Саба Вазова стежить за болгарським періодичним друком у місті, і просуває його на традиційних святкових урочистостях. Вона є ініціатором створення жіночого товариства «Постоянство», заснованого в 1870 в Сопоті, і стає його головою. Цінителька болгарської книги, що переживала відродження, Саба Вазова допомагала створити бібліотеку для жіночого товариства, пожертвувала книги та кошти. Від заснування жіночого товариства до спалення Сопота в 1877 сприяє розквіту училища для дівчат, а також викладанню для дівчат поза Сопотом. Вона є однією з ініціаторів відкриття недільної жіночої школи.

Після звільнення Болгарії з-під панування Османської імперії Саба Вазова написала книгу «Спомени» («Спогади») у 1891. Це перші поетичні твори. У книзі Сабба Вазова описала величезне горе потерпілих у драматичних подіях 1877 року, коли згорів її будинок разом із Сопотом, а також був убитий її чоловік Мінчо Вазов, її теща, бабуся Ганна померла в Араповському монастирі «Св. Неділі», а вона сама та її маленькі діти Борис і Владимир знайшли у ньому притулок.

Ще один відомий вірш Саби Вазової — «Песен» («Пісня»), присвячений розставанню зі своїм улюбленим сином Георгієм, який перебував у Російській імперії з 11 років.

Померла 12 листопада 1912 року в Софії.

Джерела

• «Сопот», издателство «Вион», Пловдив — 2005
• «Sopot», Vion Publishing, Пловдив — 2005