Свевський вузол
Све́вський ву́зол (нім. Suebenknoten) — стародавня зачіска у вигляді чуба-вузла, який завивався потилиці або скроні. Притаманна чоловікам германського племені свевів. Описана Тацитом в «Германії» як зачіска військової верстви, ознака вільної людини знатного походження. Зачіску свевів наслідувала молодь сусідніх германських племен. Зустрічається на витворах мистецтва та описах інших германських народів.
Німеччина[ред. | ред. код]
Римський історик Тацит повідомляє з Німеччини (98 р. н.е.), що субійські воїни зачісували волосся назад або набік і зав'язували його у вузол, нібито з метою виглядати на полі бою вищими і більш грізними. Тацит також повідомляє, що мода поширилася і в сусідніх германських племенах серед молодих воїнів, тоді, як у субійців вузол носили навіть старі чоловіки як символ статусу, що "відрізняє вільного від раба", причому найхитромудріші вузли носили найзаможніші вельможі.[1]
|
Тепер я повинен зупинитися на Суебі, які складаються не з одного племені, як чатті та тенктері; бо вони займають більшу частину Німеччини, і також відрізняються особливими національними назвами, хоча і стилізовані під загальну суебійську назву. Однією з ознак раси є зачісування волосся назад на потилицю і зав'язування його низько у вузол ззаду: це відрізняє субі від інших германців, а вільнонароджених субі від рабів. У інших племен, чи то від якоїсь спорідненості з суебі, чи, як це часто буває, від наслідування, можна зустріти те ж саме; але це рідко і обмежується періодом молодості. У субі, навіть до сивини, грубі пасма волосся закручуються назад, і часто зав'язуються вузлом на самій маківці: вожді носять свої дещо більш орнаментально, до цієї міри зацікавлені в зовнішності, але невинно. | 
|
— Тацит, Германія (Тацит). 36ст | ||
Археологічна пам'ятка[ред. | ред. код]
Було знайдено кілька болотних тіл з волоссям, заплетеним у субійські вузли:
- Людина з Остербі, 70-220 рр. н.е. з Остербі поблизу Рендсбург-Екернфорде, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина.[2]
- Дітгенський чоловік, 135-385 рр. н.е., з Дітгена, поблизу Рендсбург-Еккернфорде, Шлезвіг-Гольштейн, Німеччина
У 2000 році на узбережжі Балтійського моря в Чарновко біля Ленборка (Польща) було знайдено бронзовий чайник із зображенням чоловіків із зачіскою у вигляді субійського вузла.[3]
Зображення[ред. | ред. код]
Історичні зображення знайдено на: колоні Траяна; казані Мусова, рельєфі Тропеума Траяна, бронзовій скульптурі німця, що стоїть на колінах, у Національній бібліотеці Франції.
Метод формування[ред. | ред. код]
Волосся ділиться ззаду на два рівномірних пасма, начісується і укладається в протилежних напрямках навколо голови. З одного боку голови, зазвичай в скроневій області, обидва пасма окремо затягуються в одному напрямку. Потім обидва пасма скручуються, при цьому обертання двох окремих пасом дещо послаблюється. З отриманої коси формується петля і надлишковий кінець коси протягується в петлю через петлю. Шляхом природного розкручування отриманий вузол затягується і зупиняється без додаткових допоміжних засобів.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Остербі, Німеччина -
Мармурова голова -
Бронзова фігурка свева -
Германець -
Бій зі свевами
Джерела[ред. | ред. код]
- Birte Haak: Einige Bemerkungen zum so genannten „Suebenknoten“ // Stefan Burmeister, Heidrun Derks, Jasper von Richthofen (Hrsg.): Zweiundvierzig. Festschrift für Michael Gebühr zum 65. Geburtstag. Leidorf, Rahden/Westf 2007, ISBN 978-3-89646-425-5, S. 175–180.
- Karl Schlabow: Haartracht und Pelzschulterkragen der Moorleiche von Osterby. In: // Offa: Berichte und Mitteilungen aus dem schleswig-holsteinischen Museum vorgeschichtlicher Altertümer in Schleswig und dem Seminar für Ur- und Frühgeschichte an der Universität Kiel. Nr. 8, 1949, ISSN 0078-3714, S. 3–7.
Посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Свевський вузол
- ↑ Henderson, Jeffrey. Germania: Chapter 1. Loeb Classical Library (англ.). Процитовано 29 жовтня 2022.
- ↑ Deem, James M. (1998). Bodies from the Bog (англ.). Houghton Mifflin Harcourt. ISBN 978-0-618-35402-3.
- ↑ Wayback Machine (PDF). web.archive.org. 7 серпня 2007. Архів оригіналу (PDF) за 7 серпня 2007. Процитовано 29 жовтня 2022.