Скоромовка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Скоромовка, жанр як фольклорного, так і літературного походження: дотепна гра спеціально скомпонованих важковимовних слів, і звуків, що створюють труднощі для швидкої й виразної вимови слів. Зазвичай має форму ритмізованої прози, іноді римованої. Зміст С. найчастіше жартівливий: «Про Прокопа й про прокопенят»; «Ходить посмітюха по смітнику з посмітюшенятами».

С. може бути застосована для тренування артикуляційного апарату. Також С. - поширений та засіб, за допомогою якого виправляються дефекти мови у дітей.

[ред.] Приклади Скоромовок

Бабрились в брудній баюрі
Два бобри брунатно-бурі:
- Правда, брате бобре, добре?
- Дуже добре, брате бобре!

Хитру сороку спіймати морока,
А на сорок сорок - сорок морок.

Ти, малий, скажи малому
Хай малий малому скаже,
Хай малий теля прив'яже.

Цей ковпак зроблений не по-ковпаківськи.
Треба його перековпакувати, щоб він був перековпакований.

Кричав Архип, Архип охрип,
Не треба Архипу кричати до хрипу.

Вередували вереднички,
Що не зварили вареничків.
Не вередуйте, вередниченьки,
Ось поваряться варениченьки.

На городі стоїть верба найскоркумакуватіша.

[ред.] Література

• Енциклопедія українознавства (у 10 томах) / Головний редактор Володимир Кубійович. — Париж, Нью-Йорк: «Молоде Життя», 1954—1989.(укр.)

Це незавершена стаття з Енциклопедії українознавства. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.