Слонова кістка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.

Слонова кістка — матеріал, що формується з дентину і утворює велику частину зубів і бивнів таких тварин, як, наприклад, слонів, гіпопотамів, моржів, мамонтів і нарвал.

Слонова кістка має багато декоративних і практичних застосувань. До появи пластмас, її використовували для виготовлення більярдних куль, клавіш для піаніно, волинок, і широкого ряду декоративних елементів. Зараз слонову кістку використовують в основному для виготовлення дрібних речей і прикрас.

Основним джерело добування є слони Африки, і в меншій мірі Індії та Східної Азії. Слонову кістку використовували у великих об'ємах протягом усіх часів, але протягом останнього часу спостерігається тенденція до зменшення використання цього матеріалу.

[ред.] Історія

Серед виробів із слонової кістки найдавнішими вважаються браслети, знайдені протягом археологічних розкопок в Середземноморському басейні; вони датуються близько 4000 років до нашої ери. Найвідоміші із них — це невеликі браслети знайдені у одній із прединастичних давньоєгипетських гробниць. Це були прикраси жінок чи дітей, можливо, як знак соціальних чи племінних відмінностей.

Письмові документи також вказують на використання слонової кістки у Греції, де скульптор Фідій створював розкішні й величезні статуй богів, зокрема напівлегендарну статую Зевса із золота та слонової кістки. На жаль, цей відомий у давнину витвір мистецтва на дійшов до нас. Грецькі і римські жінки, використовували намиста, браслети, гребінки, шпильки для волосся із слонової кістки. Також, шпильки для волосся, виявлені в римській Британії свідчать про розповсюдження слонової кістки в той час у багатьох країнах Європи.

В Африці, батьківщині цього матеріалу, слонова кістка також була у широкому вжитку; з неї часто робили предмети, які часто були не просто прикрасами, а мали також і якесь релігійне чи соціальне значення.

У Європі, в кінці першого тисячоліття, слонову кістку використовували для створення не тільки декоративних, але й літургійних предметів.