Сова-голконіг сулуйська
| Сова-голконіг сулуйська | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ninox reyi Oustalet, 1880 | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Ninox philippensis reyi | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Сова́-голконі́г сулуйська[2] (Ninox reyi) — вид совоподібних птахів родини совових (Strigidae)[3]. Ендемік Філіппін. Раніше вважався підвидом філіпінської сови-голконога, однак був визнаний окремим видом[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 20 см. Голова і верхня частина тіла коричневі, на крилах білі плямки, на плечах уривчаста біла смуга. Горло біле, нижня частина тіла оранжево-коричнева, живіт блідий. Тіло рівномірно смугасте. Очі жовті.
Голос — кудкудакання, яке починається зі швидкої серії звуків, а завершується трьома більш повільними звуками: «kukukukukuku klok-klok-klok».
Єдиною совою, ареал якої збігається з ареалом поширення сулуйської сови-голконога, є мантананійська сплюшка. Сулуйська сова-голконіг відрізняється від неї радше рудуватим, ніж сіруватим забарвленням і відсутністю чорною смуги, яка окаймлює обличчя.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Сулуйські сови-голконоги мешкають на островах Холо, Сіасі[en], Таві-Таві і Сібуту[en] в групі островів Сулу на південному заході Філіппінського архіпелагу. Вони живуть у вологих рівнинних тропічних лісах, на узліссях і галявинах, на висоті до 700 м над рівнем моря. На Таві-Таві птахи також трапляються в зрілих мангрових лісах і в садах, поблизу людських поселень.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція сулуйських сов-голконогів становить від 1000 до 25 000 дорослих птахів, з яких близько 250—1000 дорослих птахів мешкає на Таві-Таві. Їм загрожує знищення природного середовища.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ninox reyi: інформація на сайті МСОП (версія 2022.1) (англ.) 29 листопада 2022
- ↑ Ninox reyi у базі Avibase.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Owls. World Bird List Version 12.2. International Ornithologists' Union. Процитовано 29 листопада 2022.
- ↑ P.C. Rasmussen, D.N.S. Allen, N.J. Collar, B. DeMeulemeester, R.O. Hutchinson, P.G.C. Jakosalem, R.S. Kennedy, F.R. Lambert, L.M. Paguntalan. Vocal divergence and new species in the Philippine Hawk Owl Ninox philippensis complex. „Forktail”. 28, ss. 1–20, 2012.
Джерела[ред. | ред. код]
- Claus König, Friedhelm Weick: Owls of the World. Christopher Helm, London 2008, ISBN 978-0-7136-6548-2
- Kennedy, R.S., Gonzales P.C., Dickinson E.C., Miranda, Jr, H.C., Fisher T.H. (2000) A Guide to the Birds of the Philippines, Oxford University Press, Oxford.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |