Соната для віолончелі і фортепіано (Шопен)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Соната для віолончелі і фортепіано соль мінор op. 65 Фридерика Шопена написана 1846 року. Твір був позначений як Opus 65 і став останнім, який вийшов за життя Шопена (усі наступні позначаються як "опус посмертний" (op. posth).

Прем'єра відбулася 16 лютого 1848 в залі "Плейєль". Виконали сонату сам Шопен і Август Франком, французький композитор і віолончеліст. Соната є одним з небагатьох камерних творів, створених композитором. по закінченні сонати Шопен планував також написати сонату скрипки і фортепіано, однак встиг написати лише одну сторінку.

Структура[ред.ред. код]

Записи у виконанні Джона Мішеля (віолончель) і Лізи Берман (ф-но)
  • I Allegro moderato - написана в сонатній формі, в обидвох темах широко використовуються контрапункт і гармонічні модуляції.
  • II Scherzo, Allegro con brio - являє собою скерцо в тональності ре мінор, середня частина написана в Ре мажорі.
  • IV Finale, Allegro - написана у формі рондо, перша тема являє собою канон.

Посилання[ред.ред. код]