Свято-Михайлівська церква (Вишка)
| Михайлівська церква | |
|---|---|
|
| |
| 48°57′03″ пн. ш. 22°41′04″ сх. д. / 48.9509125352632779° пн. ш. 22.684586554461724006° сх. д.Координати: 48°57′03″ пн. ш. 22°41′04″ сх. д. / 48.9509125352632779° пн. ш. 22.684586554461724006° сх. д. | |
| Країна | Україна |
| Село | Вишка |
| Конфесія | УПЦ |
| Тип | церква |
| Тип будівлі | тридільна |
| Стиль | бойківська школа |
| Дата заснування | 17-18 століття |
| Статус | пам’ятка архітектури національного значення |
  Михайлівська церква Михайлівська церква (Україна) | |
 | |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
_1700_%D1%80._%D0%92%D0%B8%D1%88%D0%BA%D0%B0_7661-HDR.jpg)
Михайлівська церква — пам'ятка архітектури, яка має національне значення[1]. Розташовується у селі Вишка, яке знаходиться у Великоберезнянському районі Закарпатської області[2]. Охоронний номер — 189.
Історія
До виникнення Михайлівської церкви, у селі Вишка було два храми, проте вони були знищені[3]. Точна дата побудови Михайлівської церкви до сих пір не відома. Міститься інформація про різні періоди її виникнення: вона може бути створена у 17 столітті, у 1700 році[4][5] чи у другій половині 18 століття[2]. Майстри, які брали участь у її будівництві, також були зайняті при будівництві храму в селі Сухому, який був зведений на декілька років пізніше[6]. Існують думки, що церква у селі Вишка могла слугувати для них прикладом при будівництві[2]. У 1924 році один із церковних дзвонів був відлитий Ф. Еґрі[3]. У 1991 році відбулось перекриття даху новим гонтом. У 1995–1996 роках інтер'єр оббили фанерою та розмалювали. Участь у цьому брали майстри Ілля Приймич та Василь Павліщук. У кінці 20 століття покриття даху церкви замінили бляхою[5] і це зруйнувало її первинний вигляд. Церковні двері також були замінені[7]. Церковником Михайлівського храму з початку 21 століття є Михайло Митро. В наш час про стан церкви піклуються парафіяни[8].
Архітектура
Споруда збудована у стилі народної школи дерев'яного зодчества[4]. Вона містить перехідні елементи від бойківської архітектури до лемківської[3]. Для будівництва споруди використовувались ялинкові бруси[6], зрублені на схилах гори Красії. Згідно інших джерел, застосовувались букові бруси. Цвяхи не використовувались[8]. Михайлівська церква височіє на кам'яному фундаменті[6]. Церква триверха, тризрубна[2]. Центральний зруб наближається до квадратної форми[1], його ширина більша, ніж у інших зрубів. Всі зруби церкви мають нахил до середини[5]. У другій половині 18 столітті у зовнішньому вигляді церкви відбулись зміни[1]. Шатровий верх, який знаходився над бабинцем[2], був замінений на каркасну дзвіницю[5]. Вона мала більшу висоту у порівнянні з центральним верхом[2]. По периметру четверика цього яруса міститься непомітна аркада голосників. Емпори розташовані над бабинцем. Для обшивки стін та даху використовувався гонт різного типу[2]. Багатоступінчасті верхи в середині не мають перекриття[2]. Шатрові верхи церкви мають два заломи. Їх завершують маківки. Гонт на стінах був викладений у ялинковій формі[5]. У церкві збережені деякі зразки декоративно-прикладного мистецтва початку 18 століття[2]. Розміри сучасної церкви 5,1х15,7 метрів[3]. Церковні віконні конструкції мають стародавню систему захисту від зовнішніх несприятливих погодних факторів: бокові дощечки фігурно вирізані, ними підтримується ґонтовий дашок. Церковна вежа має три дзвони, один із них містить надпис[3].
Примітки
- ↑ а б в Михайлівська церква (бл. 1700, 2 п. XVIII ст.)//Архітектура та краєзнавство України
- ↑ а б в г д е ж и к Церква св. арх. Михаїла, 1700, XVIII ст.
- ↑ а б в г д Церкви України: Закарпаття
- ↑ а б Закарпаттячко. Великоберезнянський р-н, с. Вишка
- ↑ а б в г д Сергій Федака. Населенні пункти і райони Закарпаття: історично-георгафічний довідник. — Видавництво «Ліра», 2014–264 с
- ↑ а б в Вишка. Михайлівська церква 18 століття
- ↑ Церква в селі Вишка
- ↑ а б Україна втрачає дерев'яні церкви: 2,5 тисячі пам'яток у катастрофічному стані
Джерела
- Сергій Федака. Населенні пункти і райони Закарпаття: історично-георгафічний довідник. — Видавництво «Ліра», 2014–264 с.
- Список пам'яток архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави