Закарпатська область

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Закарпатська область
Karptska Ukraina-2 COA.svg Flag of Transcarpathian Oblast.svg
Герб Закарпатської області Прапор Закарпатської області
Розташування
Основні дані
Прізвисько: Закарпаття
Країна: Україна Україна
Утворена: 22 січня 1946 року
Код КОАТУУ: 21000
Населення: 1 257 779 (на 1.07.2014)
Площа: 12777 км²
Густота населення: 97.7 осіб/км²
Телефонні коди: +380-31
Обласний центр: Ужгород
Райони: 13
Міста:

обласного значення
районного значення


5
6
Смт: 19
Села: 579
Селищні ради: 19
Сільські ради: 307
Номери автомобілів: AO, KO
Інтернет-домени: uzhgorod.ua, uz.ua
Мапа області
Обласна влада
88008, Ужгород, пл. Народна, 4
Веб-сторінка: Закарпатська ОДА Закарпатська обласна рада
Голова ОДА: Лунченко Валерій Валерійович
Рада: Закарпатська обласна рада
Голова ради: Балога Іван Іванович

Закарпа́тська о́бласть — область на південному заході України в межах західної частини Українських Карпат та Закарпатської низовини. На півночі межує з Львівською, на сході з Івано-Франківською областями України. На півдні з Румунією, на південному заході з Угорщиною, на заході зі Словаччиною, на північному заході з Польщею. Обласний центр — Ужгород.

Історія

Хроніка державної приналежності Закарпаття

Увесь історичний шлях Закарпаття — від найдавніших часів і до наших днів — можна поділити на кілька періодів:

Перша згадка про життя людей на території Закарпаття відноситься до періоду раннього палеоліту (близько 500 тис. років до н. е.). Сюди під тиском римлян з долин Серета і Прута переселилися карпи — одне з фракійських племен. За думкою багатьох вчених від назви цього племені і отримали назву гори Карпати. Історія Закарпаття є складовою частиною історії України, але має цілий ряд особливостей, які позначилися на економічному, політичному та етнічному розвитку краю.

Займаючи важливе географічне положення на південних схилах Українських Карпат, Закарпаття, що в різні часи мало назву «Угорська Русь», «Карпатська Русь», «Руська Крайна», «Подкарпатська Русь», «Карпатська Україна», «Закарпатська Україна», а з 1946 року — Закарпатська область у складі УРСР, давніх часів було своєрідним містком між Сходом і Заходом.

Минуле Закарпаття нерозривно пов'язане з південними слов'янами. Археологічні джерела засвідчують, що вже в стародавні часи його населення мало високу матеріальну і духовну культуру, генетично спільну з культурою племен хорватів, сербів, словенців, де в І тисячолітті н. е. відбувався інтенсивний процес формування південного слов'янства.

Важливою подією в історії Закарпаття було входження його в IX–XI століттях до активної сфери впливу потужної слов'янської держави — Київської Русі, яка на той час мала високу матеріальну і духовну культуру.

Відірвана з кінця 10 століття від слов'янства, Підкарпатська Русь до середини XX століття входила до складу Угорського королівства, Австрійської Габсбурзької монархії, Чехословацької республіки, Хортистської Угорщини, але, зберігаючи етноніми «русь», «русини», ніколи не втрачало своєї слов'янської сутності.

Територія Підкарпатська Русь входила до складу чотирьох комітатів Угорщини — Берег, Марамарош, Унґ, Угоча.

Після розгрому Австро-Угорщини в роки Першої світової війни (1914–1918) на основі рішень Паризької мирної конференції, Сен-Жерменського мирного договору в 1919 році і Тріанонського договору в 1920 році Підкарпатська Русь одержала статус автономії у складі Чехословацької Республіки.

Весною 1939 року, коли Гітлер розчленував Чехословаччину в результаті проведення двох арбітражів у Відні, всі південні райони на той час вже Карпатської України, де проживала більшість угорського населення були віддані Угорщині (1,523 км² з населенням 173 233 осіб).

На початку 1939 року на території краю виникло нове державне утворення — Карпатська Україна, Сойм якої обрав першим її президентом о. Августина Волошина. Та 15 березня 1939 року війська Гортистської Угорщини окупували територію всього краю і припинили існування цього державного утворення.

Після визволення краю Червоною Армією в жовтні 1944 року в Закарпатті була проголошена самостійна держава — Закарпатська Україна зі своїм урядом — Народною Радою. Це державне утворення існувало лише до липня 1945 року, коли відбулося приєднання до УРСР на підставі рішення кремлівського апарату через прийняття Першим З'їздом народних комітетів Закарпатської України «Маніфесту про возз'єднання з Радянською Україною».

У складі незалежної України

На Всеукраїнському референдумі 1991 року 78% населення Закарпаття висловилися за утворення на базі області самоврядної території у складі України. У 1992 році Закарпатська обласна рада прийняла рішення про визнання русинської національності та звернулась до Верховної Ради України з проханням вирішити це питання на державному рівні.[1]

Географія

Яблуницький перевал на кордоні з Івано-Франківською областю, 931 м над рівнем моря

Закарпатська область розташована на крайньому південному заході України на південно-західних схилах і передгір'ях Українських Карпат. Майже дві третини території області займають Карпатські гори, решту — Притисянська низовина. На території області знаходиться найвища вершина Українських Карпат та України — г. Говерла (2061 м). На північному заході, заході і півдні область межує із чотирма країнами — Польщею, Словаччиною, Угорщиною та Румунією, а на північному і південному сході з Львівською та Івано-Франківською областями, являючись таким чином своєрідним вікном країни у Європу. За площею і населенням область невелика у масштабах країни. Її територія становить 12,8 тис. км², чисельність населення — 1251,1 тис. чоловік (на 01.01.04), або відповідно 2,1 % і 2,6 % території і населення України.

Близько 80 % території краю займають гори, що простягаються з північного заходу на південний схід. Це система хребтів та гірських масивів — Верховинський Вододільний хребет, Ґорґани, Свидівець, Чорногора, Полонинський хребет, Рахівський масив, Вулканічний хребет. Чорногорський хребет включає в себе гору Говерлу, заввишки до 2061 м, яка є найвищою точкою області та України. Закарпаття від інших регіонів відділяють Яблуницький, Вишківський, Ужоцький, Верецький та Воловецький перевали з висотою від 931 до 1014 метрів над рівнем моря. На території області протікає 9429 річок і потоків. Найдовша ріка — Тиса, ліва притока Дунаю. Її протяжність у межах області 240 км. Найбільші притоки — Боржава, Ріка, Теребля, Тересва. Наступні за величиною ріки Латориця і Уж, які впадають у річки Бодрог і Лаборець. В області 137 природних озер, в основному льодовикового та загатного походження, найбільше з них — Синевир. На території Закарпатської області поблизу села Ділове Рахівського району розташований географічний центр Європи.

Крайні точки Закарпатської області

Захід: 22°9' східної довготи; 48°27' північної широти. с. Соломоново (1,5 км від с. Соломоново, Ужгородського району). Схід: 24°37' східної довготи; 48°4' північної широти. г. Чорна Гора, хребет Чорногора (12 км від с. Луги, Рахівського району) Північ: 22°35'східної довготи; 495'північної широти. с. Стужиця, Великоберезнянського району, хребет Східні Бескиди (біосферний заповідник.) Південь: 24°18' східної довготи; 47°53' північної широти. район Довгорунської мармурової копальні (6 км від с. Ділове Рахівського району). Найбільша ширина (по прямій лінії) з півночі на південь — до 100 кілометрів. Найбільша довжина (по прямій лінії) зі сходу на захід — близько 200 кілометрів. Геометричний географічний центр Закарпаття розташований поблизу гори Кук, у Свалявському районі.

Флора і фауна

Ліси, які є найбільшим багатством краю, займають понад 50 % території, різноманітні за породним складом залежно від вертикальної поясності. На низовині ростуть дубово-грабові ліси, у передгір'ях — дубові і дубово-букові, у горах на висоті від 800–1000 м над рівнем моря букові, хвойні (ялиця біла, ялина) — на висоті до 1300–1500 метрів. Довершують ландшафт субальпійські та альпійські луки — полонини.

В області взято на облік понад 2 тисячі видів флори, що відповідає 50 % до загальної чисельності видів України. З них 237 видів флори занесені до додатків Конвенції про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі, 22 види флори занесені до додатків Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що перебувають під загрозою зникнення (CITES). Усього видів рослин занесених до Червоної книги України-263 екз., у тому числі 214 видів судинних рослин, 19 видів грибів, 7 видів водоростей, 23 види лишайників, а рослинних угруповань занесених до Зеленої книги України — 27. Найбільше різноманіття червонокнижних видів рослин зосереджено у басейні річки Тиса, де за даними наукових досліджень на облік взято 145 видів судинних рослин.

Загальна кількість видів тваринного світу в області становить понад 30 тис. видів фауни. На території області поширені як безхребетні, так і хребетні тварини. Серед безхребетних є представники понад 20 типів організмів, з яких більшість — найпростіші. Близько 400 видів хребетних тварин, ссавців — 80 видів, птахів — 287 видів, з яких 197 гніздуючих, 10 видів плазунів, 16 земноводних, 60 риб, 100 молюсків. Найпоширеніші види на Закарпатті: кріт, лисиця, вовк, заєць, білка, горностай, лісова куниця, дикий кабан, козуля, олень благородний. Із рідкісних видів слід відмітити лосося дунайського, стерлядь, пугача, беркута, завитушку альпійську, рись, видру. Зникаючі види — сичик-горобець, волохатий сич, кажани: великий та малий підковоноси, нічниці Бехштейна, ставкова, Наттерера, триколірна та інші. Збільшилась чисельність видів тваринного світу, занесених до Червоної книги України: глухаря, кота лісового, лелеки чорного та ведмедя бурого. У гніздовій орнітофауні з'явилися нові види — чернь чубата та білоока. Стабільним є стан популяції саламандри плямистої. У низинних районах у системі меліоративних каналів зберігся реліктовий вид риб — умбра Крамера.

Заповідні території

В Українських Карпатах, які займають значну частину області, збережені найбільші в Європі ділянки пралісів. До найбільших та найцікавіших об'єктів природно-заповідного фонду України належить Карпатський біосферний заповідник, створений постановою уряду України в 1968 році. Екосистеми заповідника віднесені до найцінніших на нашій планеті і з 1993 року входять до міжнародної мережі біосферних резерватів ЮНЕСКО. Загальна площа заповідника становить 53 630 га, налічує 6 відокремлених масивів: Чорногірський (найвища вершина г. Говерла), Мармароський (г. Піп Іван — 1940 м н. р. м.), Свидовецький (г. Близниці та Драгобрат), Кузійський, Угольсько-Широколужанський (найбільший осередок букових пралісів у Європі), «Долина нарцисів». Карпатський біосферний заповідник є одним з найбільших наукових та еколого-освітніх центрів Карпатського регіону. За визначні здобутки в збереженні природної, культурної та історичної спадщини Рада Європи вперше в Україні нагородила Карпатський біосферний заповідник Європейським дипломом.

Ужанський національний природний парк створений Указом Президента України від 27 вересня 1999 року № 1230/99. Парк розташований у північно-західній частині області і є невід'ємною складовою частиною єдиного у світі тристороннього польсько-словацько-українського Міжнародного Заповідника «Східні Карпати», що підтверджено сертифікатом МАБ ЮНЕСКО. На території парку росте понад 200 видів цінних лікарських рослин, 40 з яких включено до Червоної Книги України.

Національний природний парк «Синевир» створено 1989 року у верхів'ях річки Тереблі. Тут на площі 40,4 тис. га збереглися праліси і високогірні луки, де охороняються близько 100 видів рідкісних та зникаючих рослин. У парку охороняються благородний олень, бурий ведмідь, рись, глухар, форель, плямиста саламандра.

Станом на 01.01.2011 р. в Закарпатській області взято на облік 454 об'єкти природно-заповідного фонду загальною площею 171420,272 га, з них загальнодержавного значення — 34 об'єкти загальною площею 155609,51 га, місцевого значення — 416 об'єктів загальною площею 15810,762 га. Відсоток фактичної площі територій та об'єктів природно-заповідного фонду до загальної площі області становить 13,4 %.

Розподіл територій та об'єктів ПЗФ в Закарпатській області за їхнім значенням, категоріями та типами станом на 01.01.2011 р.

Клімат

У Закарпатті панує помірно континентальний клімат. Улітку середня температура повітря становить +21 °C, а взимку −4 °C. У краї виявлено понад 360 родовищ та джерел цілющих природних мінеральних вод. Рельєф, географічне розташування, ліси, мінеральні води, помірно континентальний клімат, багатовікові традиції та самобутня культура багатонаціонального населення краю у комплексі створюють унікальний рекреаційний і соціальний потенціал, на основі якого існує і має перспективу поступового розвитку санаторно-оздоровчий комплекс світового рівня.

Адміністративно-територіальний устрій

Загальна інформація

Адміністративний центр області — місто Ужгород.

У складі області:

  • районів — 13;
  • населених пунктів — 609, в тому числі:
    • міського типу — 30, в тому числі:
      • міст — 11, в тому числі:
        • міст обласного значення — 5;
        • міст районного значення — 6;
      • селищ міського типу — 19;
    • сільського типу — 579, в тому числі:
      • сіл — 579;
      • селищ — 0.

У системі місцевого самоврядування:

  • районних рад — 13;
  • міських рад — 11;
  • селищних рад — 19;
  • сільських рад — 307.

Райони

Район Адм. центр Адм. устрій
1 Берегівський м. Берегове Адм. устрій
2 Великоберезнянський смт Великий Березний Адм. устрій
3 Виноградівський м. Виноградів Адм. устрій
4 Воловецький смт Воловець Адм. устрій
5 Іршавський м. Іршава Адм. устрій
6 Міжгірський смт Міжгір'я Адм. устрій
7 Мукачівський м. Мукачеве Адм. устрій
8 Перечинський м. Перечин Адм. устрій
9 Рахівський м. Рахів Адм. устрій
10 Свалявський м. Свалява Адм. устрій
11 Тячівський м. Тячів Адм. устрій
12 Ужгородський м. Ужгород Адм. устрій
13 Хустський м. Хуст Адм. устрій

Міста обласного значення

Міста районного значення

Місто Входження
1 Виноградів Виноградівський район
2 Іршава Іршавський район
3 Перечин Перечинський район
4 Рахів Рахівський район
5 Свалява Свалявський район
6 Тячів Тячівський район

Зміни адміністративно-територіального устрою

За останні 10 років в адміністративно-територіальному устрої області сталися суттєві зміни. Надано статус сільських населених пунктів 8 селищам міського типу: Колочава, Майдан — Міжгірського району, Ільниця, Довге — Іршавського, Тур'ї Ремети — Перечинського, Поляна — Свалявського, Нижні Ворота — Воловецького та Богдан — Рахівського районів. У 2004 році Перечин отримав статус міста районного значення.

Постановами Верховної Ради України в 1998 році м. Хуст, в 2001 році м. Берегове, а в 2003 році Чоп віднесено до міст обласного значення, з підпорядкуванням Хустській міській раді сіл Зарічне, Кіреші, Чертіж та Берегівській — села Затишне. За зазначений період утворено 31 сільську раду та відновлено раніше об'єднаних і ліквідованих 9 сільських поселень. Певні зміни відбулися в перейменуванні сільських рад та сільських поселень. На території щільного проживання населення угорської національності повернуто історичні назви 38 селам у Берегівському, Виноградівському, Мукачівському та Ужгородському районах. Проведено також уточнення назв 80 сільських поселень.

Демографія

Етнічна карта області за переписом населення 2001 року.
Найпоширеніша рідна мова у містах і сільрадах Закарпатської області за переписом 2001 р.
   змішано українці і росіяни

Закарпаття посідає 17-те місце серед регіонів України за чисельністю населення. На 1 січня 2010 р. в області проживало, за попередніми даними, 1244,8 тис. осіб. У загальній чисельності населення України на область припадає 2,6 %. Серед інших регіонів меншими по чисельності, за даними Всеукраїнського перепису населення є Волинська (1066,6), Кіровоградська (1128,7), Рівненська (1173,1), Тернопільська (1142,0), Херсонська (1173,7), Чернівецька (922,7) тис.осіб.

Чисельність населення області за 50 років змінювалася по-різному. Значне її збільшення спостерігалось у 1950-60 роках, коли природний приріст населення становив у середньому 13,6 тис. осіб. Упродовж наступних років збільшення продовжувалося, проте вже простежувалася тенденція до зменшення загального приросту.

У 1995 році на Закарпатті вперше зафіксовано зменшення чисельності населення, яке за 7 років склало 30,4 тис. осіб. Скорочення чисельності населення відбулося за рахунок міських жителів — на 47,1 тис., в той час як у сільській місцевості чисельність населення за цей період збільшилася на 16,7 тис. осіб. За інформацією прес-служби Міністерства юстиції України у 2008 році народжуваність в області вперше перевищила смертність[2]. У першому кварталі 2009 р. це перевищення склало 2 %[3], у другому — 7 %, за підсумками 2010 року — 19 %[4].

Переважна більшість жителів області — 62,9 % проживає в сільській місцевості. Чисельність населення одного села на Закарпатті в середньому становить 1,4 тисячі осіб (середній показник в Україні — 0,7 тис.). Найбільшим за чисельністю населення не тільки в області, а і в Україні є Тячівський район, на території якого проживає 13,7 % мешканців краю. Найменший — Воловецький район, чисельність якого становить 2,1 % загальнообласної.

П'ята частина населення проживає в 192 населених пунктах області, які мають статус гірських. Область є багатонаціональною. Основним і корінним населенням є українці (80.5 %) . Проживають також угорці (12.1 %), румуни (2.6 %), росіяни (2.5 %), цигани (1.1 %), словаки (0.5 %), німці (0.3 %), всього понад 30 національностей.

Національний склад населення Закарпатської області станом на 2001 рік[5]

Національність Кількість осіб %
1 Українці 1 010 127 80,51 %
2 Угорці 151 516 12,08 %
3 Румуни 32 152 2,56 %
4 Росіяни 30 993 2,47 %
5 Цигани 14 004 1,12 %
6 Словаки 5 695 0,45 %
7 Німці 3 582 0,29 %
8 Білоруси 1 540 0,12 %
9 Євреї 565 0,05 %
10 Поляки 518 0,04 %
11 Інші 3 922 0,31 %
Разом 1 254 614 100,00 %


Національний склад населення Закарпаття
(перепис 2001 року)
Населення Українці Угорці Румуни Росіяни Цигани
Ужгород 117.317 77,8% 6,9% 9,6% 1,5%
Берегове 27.235 38,9% 48,1% 5,4% 6,4%
Мукачеве 82.346 77,1% 8,5% 9,0% 1,4%
Хуст 32.348 89,3% 5,4% 3,7% 0,4%
Берегівський район 53.841 18,8% 76,1% 0,7% 4,1%
Великоберезнянський район 28.016 96,3% 0,7% 1,6%
Виноградівський район 117.863 71,4% 26,2% 1,2% 0,8%
Воловецький район 25.336 98,8% 0,6%
Іршавський район 100.881 98,6% 0,1% 0,6%
Міжгірський район 50.057 99,1% 0,5%
Мукачівський район 101.572 84,0% 12,7% 0,7% 1,3%
Перечинський район 31.790 96,3% 1,3%
Рахівський район 90.811 83,8% 3,2% 11,6% 0,8%
Свалявський район 55.468 94,5% 0,7% 1,5%
Тячівський район 172.389 83,2% 2,9% 12,4% 1,0%
Ужгородський район 74.433 58,4% 33,4% 2,0% 4,1%
Хустський район 96.561 95,0% 3,9% 0,9%
Закарпатська область 1.258.264 80,5% 12,1% 2,6% 2,5% 1,1%


Мовний склад населення Закарпаття
(перепис 2001 року)
Населення Українська Угорська Румунська Російська Циганська Словацька Німецька
Ужгород 117.317 75,6% 7,0% 12,4% 1,3% 0,9%
Берегове 27.235 38,4% 54,8% 6,3% 0,1%
Мукачеве 82.346 77,6% 8,5% 10,7% 0,1% 1,1%
Хуст 32.348 91,0% 4,3% 3,8% 0,4% 0,1% 0,1%
Берегівський район 53.841 18,8% 80,2% 0,8%
Великоберезнянський район 28.016 99,0% 0,6% 0,2%
Виноградівський район 117.863 72,0% 26,3% 1,3% 0,3%
Воловецький район 25.336 99,1% 0,1% 0,7%
Іршавський район 100.881 99,0% 0,1% 0,7% 0,1%
Міжгірський район 50.057 99,3% 0,5% 0,2%
Мукачівський район 101.572 84,2% 13,8% 0,7% 0,1% 0,1% 0,6%
Перечинський район 31.790 96,6% 0,2% 0,9% 1,3% 0,3% 0,6%
Рахівський район 90.811 84,6% 2,5% 11,5% 0,9% 0,2%
Свалявський район 55.468 97,3% 0,5% 1,6% 0,1% 0,1%
Тячівський район 172.389 83,5% 2,8% 12,4% 1,1% 0,1%
Ужгородський район 74.433 58,9% 36,5% 2,4% 0,7% 1,1%
Хустський район 96.561 95,2% 3,9% 0,8%
Закарпатська область 1.258.264 81,0% 12,7% 2,6% 2,9% 0,2% 0,2% 0,2%


Найбільші населені пункти

Міські населені пункти з кількістю жителів понад 7,0 тисяч
за даними Держкомстату[6][7]
Ужгород 116,3 Королево 9,3
Мукачеве 85,0 Іршава 9,2
Хуст 28,6 Тячів 9,2
Виноградів 25,6 Чоп 9,0
Берегове 24,5 Солотвино 9,0
Свалява 17,0 Буштино 8,6
Рахів 15,2 Ясіня 8,5
Дубове 9,8 Вишково 8,4
Міжгір'я 9,6 Тересва 7,6
Великий Бичків 9,4 Великий Березний 7,2

Економіка і господарство

В умовах реформування економічних відносин акцент робиться на розвиток пріоритетних галузей господарювання — лісова та деревообробна промисловість, легка і харчова галузі, розвиток прикордонного співробітництва, рекреації й туризму тощо. Основна увага приділяється подальшій структурній перебудові всього народногосподарського комплексу, залученню в економіку вітчизняних та зарубіжних інвестицій, розвитку малого і середнього бізнесу, ефективному використанню природноресурсного потенціалу. Станом на 01.07.2010 на одного мешканця області припадало 277,6 дол. США прямих іноземних інвестицій, що у 3 рази менше середньоукраїнського показника.

Закарпатська область відома як один з найпрестижніших куточків лікування та відпочинку людей. Розвинута мережа санаторно-курортних комплексів, туристичних баз, унікальні мінеральні джерела та термальні води, понад 400 видів яких уже досліджено, а також краса карпатської природи приваблюють туристів та відпочиваючих у будь-яку пору. Санаторії, будинки відпочинку і пансіонати області одночасно можуть приймати до 4000 відпочиваючих.

Природні ресурси (корисні копалини): розвідано понад 30 видів корисних копалин, представлених 150 родовищами. Це, зокрема, нетрадиційні для держави поліметали, перліти, цеоліти, ліпарити, поклади баритових руд, каоліну та інших. Здійснюється видобуток кам'яної солі, мармурового вапняку, доломіту тощо.

Рекреаційні ресурси області становлять 5,2 % об'ємного і 5,1 % вартісного потенціалу природних ресурсів рекреації України. В їх комплексі 75 розвіданих і 38 занесених до Кадастру мінвод України типів мінеральних вод з дебітом 3,3 тис. м3 на добу, які є унікальними і відповідають водам типу «Шаянська», «Єсентуки», «Боржомі» і за своїм хімічним складом і лікувальними властивостями не поступаються відомим водам Кавказу, Чехії, Польщі та Франції.

У цілому Закарпаття в економічному плані має всеукраїнське значення, як регіон, що має значний потенціал лісової та деревообробної промисловості, виноробства, овочівництва, молочної промисловості, виробництва тютюну, мінеральних вод. Мальовнича природа та історичні пам'ятки можуть стати підставою для значного розвитку туризму та курортної справи.

Станом на осінь 2012 р. область повністю відмовилася від централізованого опалення і перейшла на автономне. Спеціалісти порахували: економія сягне 120 мільйонів кубометрів на рік.[8]

Злочинність

Рівень злочинності за 2012 рік на 10 тис. населення складає 45,7 злочинів, з них 17,7 тяжких та особливо тяжких.[9]

Транспорт

Закарпатська область має 580 км залізничних шляхів (без вузькоколійних) і 2740 автомобільних шляхів із твердим покриттям (1955 p.).

Залізничний транспорт

Нині найбільше значення має поперечна залізнична магістраль № 16 та № 175 Чоп—Батьово (Вузлове)—МукачевеВоловець—перевал БескидЛавочне (Львівська область)—СтрийЛьвів. Вона є частиною 5 європейського транспортного коридору. Готується її реконструкція на ділянці Скотарське—Бескид, а саме побудова нового майже двокілометрового тунелю, оскільки наявний тунель, побудований ще наприкінці XIX століття, розрахований лише на одну колію і давно потребує ремонту. Цією магістраллю проходить основний вантажний та пасажирський потік, курсують не лише потяги між Ужгородом та Львовом, Києвом та іншими містами України, а й міжнародні поїзди, які сполучають насамперед Угорщину та Словаччину з Україною та Росією (є вагони й до інших країн — Сербії, Чорногорії, Італії тощо).

Другою за значенням є також поперечна одноколійна магістраль № 22 та № 193 Чоп—УжгородВеликий БерезнийУжоцький перевалСянкиСамбірЛьвів. Призначена вона в основному для вантажних перевезень — залізної руди до металургійного комбінату «Ю. С. Стіл Кошице» (Словаччина), курсують тут приміські потяги та одна пара пасажирського потягу Львів—Ужгород—Солотвино.

Третьою поперечною залізничною лінією є відрізок № 9 та № 92 Ділове (Берлебаш)—РахівЯсіняТатарський перевалЯремчаДелятин—Івано-Франківськ. Відрізок є одноколійним та неелектрифікованим, має місцеве значення, курсують ним дизель-потяги (місцева назва — «Червона Рута») та пасажирський потяг сполученням Львів—Рахів—Львів.

Поздовжня лінія № 16, 68 та 55, сполученням Чоп—Батьово—БереговеКоролевоХустТячівТересва—Солотвино—(недіючий відрізок до Великого Бичкова), має нині підрядне значення, але у 192045 роках вона була головною магістраллю тодішньої Підкарпатської Русі. Від Батєва до Солотвина відрізок одноколійний та неелектрифікований. Основною проблемою для для цієї ділянки, і загалом внутрішього закарпатського залізничного сполучення, є розірваність кордоном — 40 км колії між ст. Тересва та ст. Берлебаш (Ділове) пролягає на лівому березі річки Тиса, тобто на території Румунії.

Через складні митні та прикордонні процедури, неузгодженість тарифної політики українські потяги практично не можуть користуватися цим відрізком колії. Таким чином Рахівський район практично відрізаний у залізничному сполученні від Ужгорода та решти Закарпатської області, хоча між 1919 та 1938 роками між між тодішньою Чехословаччиною та Румунією діяла так звана пеажна угода, яка дозволяла проходження поїзда Прага—Ясіня без митного та паспортного контролю пасажирів (те саме стосувалося румунського поїзда сполученням Сату-МареСигету-Мармацієй, який курсував через Королево).

У Закарпатській області розташована низка залізничних прикордонних переходів:

Автомобільний транспорт

Автомобільний транспорт має для Закарпатської області більше значення, ніж в інших частинах України, він доповнює залізничну мережу. Найважливіші відрізки автодоріг:

Інші види транспорту

Громадський автомобільний транспорт забезпечується автобусами державних АТП та приватними маршрутними таксі. Електротранспорт у містах відсутній, Ужгород — єдиний обласний центр України, у якому не курсують тролейбуси та трамваї.

Пасажирський аеропорт діє в Ужгороді, але через географічне розташування (близькість кордону, розташування у межах міста, застарілість і малі розміри злітно-посадкової смуги тощо) планується його перенести до Мукачевого, на місце колишнього військового аеродрому.

Річковий транспорт відсутній.

Закарпатською областю пролягають міжнародні продуктопроводи («Дружба», «Уренгой—Ужгород»), лінії електропередач

Докладніше у статті Бурштинський енергоострів

Мінеральні води

Загальні відомості Мінеральні води Закарпаття, що можуть використовуватись з лікувальною метою, представлені 62 основними родовищами, які були визначені на основі розвідувальних робіт, проведених Берегівською геологічною експедицією, гідрогеологічними групами об'єднання «Закарпаткурорт», Українським НДІ медичної реабілітації та курортології. За даними першого Кадастру мінеральних вод України (1996) із 205 родовищ мінеральних вод, що освоєні в Україні, 39 (19 %) — на території Закарпаття.

Вивчення фізико-хімічного складу МВ виявило, що практично не існує «унікальних» вод. Усі води можуть бути розділені на певні класи та групи. За своїми властивостями виділяються аналоги тих чи інших вод. У загальному, по Україні переважають сульфатні, за ними хлоридні натрієві води, а в Закарпатті розташовані основні запаси вуглекислих гідрокарбонатних натрієвих вод та гідрокарбонатних вод інших типів. У той же час сульфатні води — рідкісні для Закарпаття. За газовим складом основна частина МВ Закарпаття — вуглекислі (75,0 %), азотні та азотно-метанові (18,0 %), сульфідні (7,0 %). Відомо, що в певних геологічних умовах можуть формуватися тільки МВ відповідного хімічного складу. Це зумовило специфіку розповсюдженості МВ і на Закарпатті.

До найвідоміших мінеральних вод закарпаття належать: Шаянська, Драгівська, Поляна-Купіль, Свалявська, Лужанська, Поляна квасова, Плосківська.

Ринкові відносини та бізнес

Туризм та рекреація

Водоспад Воєводин

Культура

Закарпаття — це край, який дав Україні чимало чудових вчених, талановитих художників та майстрів сцени. Область традиційно вважається базовою в організації та проведенні багатьох міжнародних і всеукраїнських наукових, мистецьких форумів. Тут функціонують 4 державні вузи з вищою формою акредитації, впорядковано цілу мережу загальноосвітніх шкіл з врахуванням інтересів та духовних потреб представників національних меншин, створено 9 навчальних закладів нового типу. Діють 5 професійних театрів, 659 клубних установ та центрів дозвілля, 4 музеї, обласна філармонія.

Прапор

Прапор Закарпатської області

Закарпаття тривалий час залишалося єдиною областю України без офіційно затвердженого прапора. Його затвердженню на XXIII пленарному засіданні сесії Закарпатської обласної ради передувала своя історія.

Гімн

Гімн Закарпатської області — писаний язичієм музичний твір в обробці М. Керецмана на вірш, що деякими дослідниками приписується Олександру Духновичу, на музику лідера карпаторуських фашистів Степана Фенцика (за іншими даними автор слів сам Степан Фенцик) Закарпатська обласна рада затвердила Гімн Закарпатської області 22 грудня 2009.[10][11]

Примітки

  1. Деструктивний потенціал русинського руху на Закарпатті — Карпатський Євроміст, № 10 (64), 08.03.2003.
  2. Міністерство юстиції України
  3. Міністерство юстиції України
  4. [1]
  5. «Всеукраїнський перепис населення 2001 року». Архів оригіналу за 2013-05-12. Процитовано 2011-09-21. (рос.)
  6. Чисельність наявного населення України на 1 січня 2013 року, Київ-2013 — Державний комітет статистики України
  7. При зазначенні динаміки народонаселення бралась до уваги зміна за період з січня 2012 по січень 2013 року
  8. [http://www.unian.ua/news/531146-ekonomiya-po-zakarpatski-oblast-povnistyu-vidmovilas-vid-tsentralnogo-opalennya.html Економія по-закарпатськи: область повністю відмовилась від центрального опалення Більше читайте тут: http://www.unian.ua/news/531146-ekonomiya-po-zakarpatski-oblast-povnistyu-vidmovilas-vid-tsentralnogo-opalennya.html]
  9. МВС УКРАЇНИ.
  10. Під виглядом гімну русинів примудрилися прийняти білогвардійську пісню від «вожня карпаторуських фашистів»
  11. Архаїка на службі у Москви

Ресурси Інтернету