Співаючи під дощем

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Співаючи під дощем
Singin' in the Rain
Singing in the rain poster.jpg
Жанр мюзикл
Режисер Джін Келлі, Стенлі Донен
Продюсер Артур Фрід
Сценарист Бетті Комден, Адольф Грін
У головних
ролях
Джін Келлі, Дональд О'Конор, Деббі Рейнольдс
Оператор Гарольд Россон
Композитор Насіо Ерб Браун
Монтаж Адрієн Фазан
Дистриб'ютор  MGM
Тривалість  103 хв
Мова  англійська
Країна  США США
Рік  1952
Дата виходу  27 березня 1952
Рейтинг MPAA: G
IMDb ID 0045152
Кошторис  2 540 800 доларів

Співаючи під дощем (англ. Singin' in the Rain) — американський мюзикл 1952 року за участю Джіна Келлі, Деббі Рейнольдс, Дональда О'Коннора та Джін Гейґен, який з часом здобув статус одного з найвизначніших фільмів американського кіно. Фільм очолював список 100 найкращих музичних фільмів «Серії 100 років» Американського інституту кіномистецтва, складений у 2006 році, а також зайняв п'яте місце в списку найвизначніших американських фільмів тієї ж серії за 2007 рік.

Сюжет[ред.ред. код]

Сюжет фільму легкий і неглибокий. Дія відбувається в період переходу американського кіно від німих до звукових фільмів. Дон Локвуд, якого грає Джін Келлі, та Ліна Ламонт, яку грає Джін Гейґен — суперзірки німого кіно, провідні актори студії «Монументал Пікчерз». Ліна переконана, що вони пара закоханих, незважаючи на протести Дона.

Одного вечора, утікаючи від натовпу надто завзятих шанувальників, Дон потрапляє в авто Кейті Селден, яку грає Деббі Рейнольдс. Кейті — «театральна актриса», яка проте, доки не з'являться ролі, підробляє, танцюючи у дівочому кордебалеті, який виступає перед гостями голлівудських вечірок. Вона висміює «низькопробне мистецтво» Дона, хоча, насправді, бачила всі його фільми.

Дон та Кейті зустрічаються знову на вечірці, знаменній для долі студії. Кейті з'являється, проте, із середини великого торта. Зустрівшись із іронією Дона, вона жбурляє в нього тортом, влучивши, правда, в обличчя Ліні, після чого стає її ворогом навіки. Дон, який закохується в Кейті, довго не зможе її розшукати, бо Ліна після цієї вечірки використала весь свій вплив, щоб дівчину вигнали з роботи й не взяли на жодну іншу.

Вечірка знаменна тим, що власник студії демонструє гостям надзвичайне досягення техніки — звуковий фільм, в якому мова актора синхронізована з його губами. Після успіху «Співака джазу» власник студії вирішує також зняти свій наступний фільм «Кавалер-дуелянт» зі звуком. Проблема в тому, що у вродливої Ліни жахливий голос, і вона зовсім не годиться для звукового кіно. На попередньому перегляді фільм провалюється, викликавши тільки регіт у глядачів.

Джін Гейґен у ролі Ліни Ламонт, кадр із трейлера до фільму

Щоб врятувати фільм і студію Дон, який на ту пору вже відшукав Кейті, за порадою свого приятеля Космо Брауна (Дональд О'Коннор), вирішує потайки від Ліни дублювати її голос голосом Кейті й переробити «Кавалера-дуелянта» в «Кавалера-танцюриста». Його план спрацював успішно, але, звісно, доброзичливі подруги донесли Ліні, й розлючена зірка продумала помсту. Проконсультувавшись із адвокатом, вона на підставі свого контракту, загрожує власнику студії судовим процесом, якщо він не відмовиться від планів вивести Кейті в провідні актриси. Ліна хоче, щоб Кейті продовжувала бути для неї голосом за кадром. Власник змушений згодитися.

Прем'єра «Кавалера-танцюриста» відбулася з гучним успіхом. Публіка викликає Ліну на сцену, благаючи її співати наживо. Ліна виходить до мікрофона і тільки відкриває рот, а замість неї співає схована за завісою Кейті. На середині пісні Дон, Космо і власник кіностудії підіймають завісу, і публіка бачить Кейті. Засоромлена Ліна утікає, а Дон знайомить публіку із справжньою зіркою фільму. Фільм завершується кадром, у якому Дон та Кейті стоять перед бігбордом із афішею нового фільму — «Співаючи під дощем».

Актори та ролі[ред.ред. код]

Головного героя фільму, Дона Локвуда, грає Джін Келлі. Він також був одним із режисерів разом із Стенлі Доненом, й головним хореографом. У наші часи його гра набула статусу класичної, однак він не був першим кандидатом на роль. Спочатку роль дали Говарду Кілу, і тільки, коли сценаристи вирішили змінити амплуа головного героя із типового для вестерна на водевільного танцюриста й співака, Джін Келлі отримав запрошення на зйомки в фільмі[1].

Роль головної героїні, Кейті Селден, зіграла Деббі Рейнольдс. Претендентками на роль інженю спочатку розглядалися також Джуді Гарланд, Кетрін Ґрейсон, Джейн Пауелл, Леслі Карон та Джун Еллісон. Однак режисер Стенлі Донен і Джін Келлі наголошували, що для них Деббі завжди була головною претенденткою[2]. У фільмі Кейті Селдон дублює голос Ліни, проте насправді, в усіх сценах Джін Гаґен грала сама, вимовляючи слова своїм нормальним голосом. А от Деббі в піснях Would You? та You are My Lucky Star дублювала Бетті Ноєс, про яку навіть не було згадано в титрах.

Деббі Рейнольдс була гімнасткою, а не танцюристкою. Танцювальні номери давалися їй важко. Після зйомок пісні Good morning у неї кровоточили ноги. Джін Келлі ставився до неї жорстко. Одного разу Фред Астер побачив, як вона плаче під роялем, і дещо допоміг їй з танцем.

Роль приятеля головного героя Космо Брауна зіграв Дональд О'Коннор. Роль була написана для Оскара Леванта і відтворювала його веселий жартівливий характер.

Роль Ліни Ламонт, головного негативного персонажа, зіграла Джін Гейґен. Спочатку в постановників фільму були сподівання запросити на неї Джуді Голлідей, але вона сама запропонувала Джін, яка на той час готувалася як її можлива підміна у бродвейській постановці «Народженої вчора». Гейґен щойно закінчила зйомки в «Асфальтових джунглях». Вона прочитала роль перед продюсером Артуром Фрідом, точнісінько скопіювавши свого персонажа з Джуді Голлідей, і одразу ж здобула роль.

Власника вигаданої кінокомпанії Monumental Pictures, Р. Ф. Сімпсона, зіграв Міллард Мітчелл. Персонаж дещо пародіює продюсера Артура Фріда, наприклад використовує його улюблені фрази.

Партнеркою Джіна Келлі в балеті «Бродвейські мелодії» була Сід Чарісс. Ріта Морено зіграла Зелду Зандерс, подругу Ліни, яка донесла їй про дубляж. Вважається, що роль пародіює Клару Боу.

Пісні[ред.ред. код]

Ідея мюзикла належить Артуру Фріду, який очолював «підрозділ Фріда», відповідальний за масштабні мюзикли кінокомпанії MGM. За задумом мюзикл повинин був об'єднати велику кількість пісень, написаних Фрідом разом із Насіо Ербом Брауном для інших музикальних комедій впродовж періоду з 1929 по 1939 роки. У фільмі тільки одна нова пісня[3], слова до якої написали сценаристи Бетті Комден та Адольф Ґрін.

Нагороди[ред.ред. код]

Джін Гейґен отримала номінацію на «Оскар» в категорії найкраща актриса другого плану, а фільм у категорії найкращий музичний супровід.

Дональд О'Коннор отримав премію «Золотий глобус».

У 1989 «Співаючи під дощем» був включений Бібліотекою Конгресу до списку культурно, історично та естетично значимих фільмів і обраний для довічного зберагання в Національному реєстрі фільмів[5]. На сайті Гнилі помідори фільм має 100% свіжість на основі рецензій 43 критиків.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Betty Comden, Adolph Green (2002). The story Behind Singin' in the Rain: Now It Can be Told, reprint of the Singin' In the Rain screenplay introduction, originally published in 1972, included in the liner notes of the Music from the original motion picture soundtrack (deluxe edition) Singin' in the Rain double CD by Rhino Entertainment and Turner Classic Movies.
  2. Robert Osborne, TCM commentary, «Singing in the Rain.»
  3. а б в г д е ж и к л м н п Track list in the liner notes of the «Music from the original motion picture soundtrack (deluxe edition) Singin' in the Rain» double CD by Rhino Entertainment and Turner Classic Movies.
  4. а б CineBooks' Motion Picture Guide review of the movie included on the Microsoft Cinemania 1997 CD
  5. «U.S. National Film Registry - Titles. 1989». cs.cmu.edu (англ). Процитовано 2014-01-24. 

Посилання[ред.ред. код]