Суліцький Олександр Сергійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Суліцький Олександр Сергійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 19 червня 1979(1979-06-19)
Квасилів
Смерть 9 серпня 2014(2014-08-09) (35 років)
Громадянство Україна Україна
Військова служба
Роки служби 2014
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС Сухопутні війська
Рід військ Територіальна оборона
Формування
 «Горинь»
Війни / битви Війна на сході України
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Олекса́ндр Сергі́йович Сулі́цький (нар. 19 червня 1979(19790619) — пом. 9 серпня 2014) — сержант Збройних сил України.

Життєпис[ред. | ред. код]

Батьки познайомилися та побралися в Росії, де працювали. Народився 1979 року в смт Квасилів (Рівненський район, Рівненська область). Закінчив 9 класів квасилівської щколи; СПТУ № 16, здобув професію «слюсар з ремонту автомобілів». Працював водієм. 1997 року був призваний на дійсну військову службу до Збройних сил України.

Трудову діяльність розпочав 2000-го на підприємстві ВАТ «Рівнеголовпостач», слюсар з ремонту прокатної техніки V розряду. З 2001 по 2014 роки працював на різних підприємствах, наостанок — водієм у споживчому товаристві.

В часі Євромайдану перебував на лікарняному ліжку. З огляду на проблеми зі здоров'ям (слабкий зір — автомобіль водив тільки в окулярах — та гострий панкреатит), не пішов до військкомату, записався добровольцем. 2 місяці навчався на Рівненському полігоні. Від 20 травня 2014-го — сержант 2-го батальйону територіальної оборони Рівненської області «Горинь», водій-слюсар.

Загинув у бою під час виконання бойового завдання від розриву гранати, прикриваючи собою товаришів по службі. Мав можливість відкинути гранату від себе — але поряд стояли бензовози.

Залишилася дружина Надія, донька Олександра 2001 р.н., сестра Ірина Мурашко.

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

  • 21 березня 2016 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).[1]
  • У Квасилівській школі-ліцеї відкрито пам'ятну дошку випускнику Олександру Суліцькому.
  • Пам'яті Суліцького Олександра Сергійовича (1979-2014), героя-захисника, учасника АТО.
    Пам'яті Суліцького Олександра Сергійовича (1979-2014), героя-захисника, учасника АТО.
  • Квасилівський НВК "школа - ліцей"
    Квасилівський НВК "школа - ліцей"
  • його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 9, місце 27.
  • вшановується 9 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування захисників України, які загинули за свободу, незалежність і територіальну цілісність нашої держави.[2]
  • Почесний громадянин міста Рівне (посмертно)[3][4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Указ Президента України від 21 березня року № 103/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. ↑ Дзвін Пам'яті пролунав дванадцять разів… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
  3. ↑ Звання почесних громадян міста нададуть 56 рівнянам
  4. ↑ Почесні громадяни Рівного

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Суліцький_Олександр_Сергійович&oldid=37798439