Сценічне хвилювання

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Очікування виступу

Сценічне хвилювання, або сценофобія — форма страху, зумовлена напруженим очікуванням перевірки тих чи інших здібностей, характеризується тривожними відчуттями, пов'язаними з можливим провалом. Інтерпретується як результат підсвідомого співвіднесення майбутньої перевірки з екстремальними ситуаціями, що вже відбулися в житті індивіду та висунули до його здібностей особливі вимоги, а також несли великий емоційний заряд[1]. Сценічне хвилювання ввжається проблемою багатьох акторів, музикантів, спортсменів, публічних діячів і людей, що спілкуються з великою аудиторією.

Симптоми сценічного хвилювання[ред.ред. код]

Симптомами страху сцени є сильне серцебиття, пітливість, тремтіння голосу, тремор губ і кінцівок, скутість голосових зв'язок, нудота тощо. У деяких випадках страх сцени може бути частиною більш загальних психологічних розладів (фобій), але багато людей відчувають страх сцени не маючи ніяких інших психологічних проблем. У психології боязнь публічних виступів є одним із симптомів глософобії. За оцінками психіатрів, відчувають страх перед виступом 95% людей.

Насьогодні існує спеціальна термінологія щодо реакцій на пов'язаний з публічним виступом стрес та характерні особливості хвилювання перед і під час виступу. Психологи виділяють три передстартові реакції (певні психологічні стани), стадії психіки виступаючого. Серед них, «бойова готовність», «передстартова лихоманка» та «передстартова апатія». Деякі з них вбачають, що такі три стани притаманні всім людям, які знаходяться в умовах публічності, але, залежно від індивідуальних особливостей, процес протікання таких реакцій на сценічне хвилювання буде різнитися за часом та якістю.

Бойова готовність[ред.ред. код]

Перший стан «бойова готовність» є оптимальним для виступаючого. Його фізіологічною природою є врівноважування процесу зростаючого збудження процесом відповідно сильного гальмування. На практиці це відбувається так: у виступаючого перед публікою підвищується швидкість реакції, загострюється увага та процеси мислення, збільшується фізична сила, проявляється величезне бажання виступати і досягати успіху.

Передстартова лихоманка[ред.ред. код]

Коли ж стан емоційного збудження зростає настільки, що процеси гальмування не можуть його стримувати і скерувати в потрібному напрямку, людський організм переходить у стан «передстартової лихоманки». На практиці це надмірна емоційна та рухова активність: метушливі, імпульсивні рухи, поверхова та нестійка увага, неритмічне, дихання, прискорене серцебиття. За таких обставин у виконавця з'являється почуття тривоги та неспокою щодо результатів виступу. Тобто загальний стан нагадує паніку. Для такого виконавця в цьому стані всі завдання (стиль, штрихи, фразування, образність, виразність тощо) та випрацювана концепція втрачають своє значення та відходять на другий план. Виконавець (наприклад, якщо це музикант)не може вибрати правильний темп і бере в кілька раз швидший, і лише з єдиною думкою «аби швидше дограти і не збитись, якщо пощастить», прагне досягнути кінця твору.

Передстартова апатія[ред.ред. код]

Поступово виснажуючись від постійного збудження, кора головного мозку впадає в стан гальмування, настає фаза «передстартової апатії». З'являється млявість, сонливість, зникає бажання виступати, виконавець стає замкнутим, мовчазним, байдужим до всього оточуючого, гальмівні процеси зростають, а психічна активність падає, реакції уповільнюються, координація рухів порушується, з'являються песимістичні нав'язливі думки. У такому стані виступаючий не може ефективно керувати собою, він не хоче виступати взагалі, йому все байдуже, а якщо він потрапляє на сцену, виступ його стає нецікавим, монотонним та нудним для оточуючих.

Нагадування перед театром у вигляді бюсту, яке означає, що "хто має страх сцени, повинен усвідомлювати, що він може помилитися і може бути осміяним аудиторією..."

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Moeller M. L. Die Prufung als Kernmodell psychosozialler Konflikt / M. L. Moeller // Z. Soziol. und Sozialpsychologie. – 1969. – № 21. – P. 355–361.

Література[ред.ред. код]

  • Вилсон Г. Психология артистической деятельности: таланты и поклонники / Гленн Вилсон. – М. : Когито-Центр, 2001. – 384 с.
  • Давидовский К. Ю. Феномен эстрадного волнения / К. Ю. Давидовский // Київське музикознавство. – Вип. 12. – К. : НМАУ ім. П. І. Чайковського ; КДВМУ ім. Р. М. Глієра, 2003. – С. 85–98.
  • Федоров Е. Е. О психологической подготовка музыканта к концертному выступлению / Е. Е. Фёдоров // Вопросы музыкознания : сб. статей. – Новосибирск : Новосиб. гос. консерватория им. М. И. Глинки, 1999. – С. 164–178.