Сідерофори

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Сідерофо́р (грец. носій іонів) - хімічна сполука, що хелатує іони заліза, яка виділяється деякими мікроорганізмами.

При рН близькому до нейтрального (~7) іони Fe3+ мають дуже низьку розчинність у воді, тому мікроорганізми не можуть засвоювати залізо безпосередньо з навколишнього середовища. Такі іони утворюються в аеробних умовах (наприклад, в грунті) з іонів Fe2+. Останні мають високу розчинність і можуть засвоюватися мікроорганізмами. Виділений до середовища сідерофор утворює комплекс з іонами Fe3+, який згодом потрапляє всередину клітини мікроорганізму за допомогою механізмів активного транспорту. Багато сідерофорів відноситься до групи так званих пептидів нерибосомальних. Також велика група сідерофорів є похідними гідроксамової кислоти, яка являється дуже сильним хелатором.

Іншими стратегіями збільшення розчинності, а значить, біодоступності іонів Fe3+ є збільшення кислотності середовища, використовується, наприклад, коренями рослин, або позаклітинне відновлення іонів Fe3+ до більш розчинних іонів Fe2+.

Приклади сідерофорів, що синтезуються мікроорганізмами:

та інші.

Література[ред.ред. код]

  • Biology of Microorganisms, Eleventh Edition, Pearson Education
  • Jankiewicz Urszula. Charakterystyka i znaczenie piowerdyn bakterii z rodzaju Pseudomonas.. „Microbiology”. 48, s. 243-254, 2009.