Грецька мова

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Грецька мова
Ελληνικά
Поширена в: Греція, Кіпр, Албанія, Україна, Туреччина, Італія.
Регіон: Європа
Носії: 13 млн.[1]
Місце: 68[2]
Класифікація: Індо-Європейська
Офіційний статус
Державна: Греція Греція
Кіпр Кіпр
Офіційна: Греція Греція[3]
Кіпр Кіпр[4]
Європейський Союз Європейський Союз[5]
мова меншини:
Албанія Албанія[6]
Вірменія Вірменія[7][8]
Італія Італія[6]
Румунія Румунія[7]
Туреччина Туреччина
Україна Україна[7]
Коди мови
ISO 639-1 el
ISO 639-2 gre
ISO 639-3 діалекти:
grc = давньогрецька
ell = новогрецька
pnt = понтійська
gmy = мікенська
gkm = візантійська
cpg = каппадокійська
tsd = цаконська
SIL ell
Idioma Griego.PNG

Гре́цька мо́ва (грец. Ελληνικά, вимов. Елініка́) — одна з індоєвропейських мов; поширена у Греції (9,5 млн.), на Кіпрі (0,5 млн.), а також у Пд. Албанії, Єгипті, Пд. Італії та в Україні. Усього бл. 12,2 млн мовців. У Греції та на Кіпрі (кіпрський діалект) грецька є офіційною мовою.

В межах західної діалектної області індоєвропейських мов грецька мова перебувала у найтісніших генетичних зв'язках з давньомакедонською мовою.

Історія[ред.ред. код]

Greek alphabet alpha-omega.svg

Стаття з серії:
Грецька мова


В історії грецької мови виділяють три основні періоди: давньогрецький (від 14 ст. до н. е. до 4 ст. н. е.); середньогрецький (5-15 ст.) і новогрецький (від 15 ст.).

За детальнішою класифікацією виділяють 5 періодів:

Давньогрецька мова[ред.ред. код]

Давньогрецька пройшла такі етапи розвитку: архаїчний (14-8 ст. до н. е.); класичний (8-4 ст. до н. е.); еліністичний (4-1 ст. до н. е.); пізньогрецький (1-4 ст.). У давньогрецькій мові існували діалекти: іонійсько-аттичний, дорійський, аркадо-кіпрський, еолійський, крито-мікенський (три останні об'єднують під назвою ахейський). Багата література класичного періоду була створена на іонійському діалекті (Гесіод, Геродот), на аттичному (Есхіл, Софокл, Евріпід, Аристофан, Платон, Арістотель, Фукідід, Ксенофонт, Демосфен), на еолійському (Алкей, Сапфо, Піндар). Епічна мова Гомера (8 ст. до н. е.) містить у собі кілька діалектних пластів: південно-ахейський, еолійський і власне іонійський. Наприкінці 5 століття до н. е. літературною мовою Греції стає аттичний діалект, в елліністичний період сформувалася загальна грецька норма — койне — на аттичній та іонійській основі.

Звукова система давньогрецької мови складалася з 5 голосних, протиставлених за довготою/короткістю, і 17 приголосних. Існувало також придихання двох типів — густе і слабке. Важливим винаходом греків була створена у 9-8 ст. до н. е. на основі фінікійського письма грецька писемність — перший в історії справжній алфавіт з окремими знаками як для приголосних, так і для голосних, що стало новим етапом у розвитку письма.

Для давньогрецької морфології були властиві 3 роди імен, показниками яких були артиклі. З числа (однина, двоїна, множина), 5 відмінків (називний, родовий, давальний, знахідний, кличний), 3 типи відмін. Дієслово мало 4 способи (дійсний, наказовий, кон'юнктив і оптатив), 3 стани (актив, пасив і медіопасив), 2 типи дієвідміни, 2 групи часів: головні (теперішній, майбутній, минулий доконаний) та історичні (аорист, імперфект, плюсквамперфект). Для синтаксису був властивий вільний порядок слів з розвиненою системою пара- і гіпотаксису. Багата словникова система включала питомі грецькі слова, догрецькі слова (так звані, пелазгійські) та запозичення з семітських, перської і латинської мов. Лексика давньогрецької мови, поряд з латинською, як відомо, стала джерелом формування сучасної наукової й технічної термінології європейських мов, запозиченої також до багатьох інших мов світу.

Середньогрецька мова[ред.ред. код]

У середньогрецький (візантійський) період в мові сталися істотні зміни, передусім у фонетиці: ітацизм (перехід е, еі в і), втрата придихання та ін., що започаткувало перехід до новогрецької мови. Ця мова сформувалася з нового міського койне 18-19ст., створеного на базі південних діалектів. Вона включає також 4 діалекти: понтійський (тобто, чорноморський, з іонійськими рисами), кападокійський (помітно тюркізований), цаконський (єдине продовження дорійського) і нижньоіталійський. Новогрецька літературна мова існує у двох різновидах: кафаревуса — «очищена», яка продовжує традиційну аттичну норму, і дімотіка — «народна», створена на основі говірок Центр. Греції.

Новогрецька мова[ред.ред. код]

Докладніше: Новогрецька мова та Greeklish

Новогрецька зберегла 5 голосних, які втратили протиставлення довгого/короткого звуків. Наголос став динамічним, зникла різниця між акутом, гравісом і циркумфлексом. Розвинулися нові приголосні (бета, дельта, фіта). Зникло подвоєння звуків у вимові. Скоротилася відмінкова система (називний, родовий, знахідний, кличний — тільки в чоловічому роді). Розвинулися нові способи утворення складних часів. Переважний порядок слів у реченні став SPO — підмет, присудок, додаток.

Розвинулися ряд рис, які об'єднали новогрецьку мову з іншими мовами Балкан (так звана, балканська ліга мов): родовий і давальний відмінки збіглися, зникли інфінітив і аналітична форма майбутнього часу; додаток став звичайно подвоюватися займенником, що зумовило займенникові повтори; сформувалися фразеологізми, аналогічні до інших балканських мов. Лексика новогрецької мови об'єднує у своєму складі і нові пласти, і чимало давньогрецьких архаїзмів, а також запозичення з романських, слов'янських і тюркських мов.

В останнє десятиліття поширення інтернет-послуг та мобільного зв'язку викликало латинізацію грецького письма. Це явище відоме як Greeklish, він поширений по всій грецькій діаспорі і навіть у країнах з більшістю грецького населення — в Греції та Кіпрі.

Письмо[ред.ред. код]

Див. також: Грецька абетка

Сучасна грецька абетка складається із 24 літер. Слова, які містять більше одного складу завжди супроводжуються наголосом на письмі. У випадку, коли слово записується великими літерами, знак наголосу опускається. Правила переносу подібні до української мови, однак переносом не можна розділяти дифтонги, сполучення будь-якого приголосного та літери ρ, подвійні ρρ та λλ[9].

Розділові знаки та правила їхнього використання також не відрізняються від української мови, окрім того, що знак питання у грецькій мові має вигляд не «?», а позначається спеціальним знаком «;»[9]. В Юнікоді для нього існує спеціальний символ ; GREEK QUESTION MARK[10].

Нижче наведені грецькі літери та їхнє читання (вимова зазначена за міжнародним фонетичним алфавітом International Phonetic Alphabet):

Літера Назва Вимова
Грецька Українська Класична
Давньо-
грецька
Сучасна
грецька
Давньо-
грецька
Сучасна
грецька
Α α άλφα альфа [a] [aː] [a] а
Β β βήτα бета [b] [v] б в
Γ γ γάμμα
γάμα
гамма [g] [ɣ~ʝ] ґ г, ґ, й
Δ δ δέλτα дельта [d] [ð] д
Ε ε έψιλον епсілон [e] е
Ζ ζ ζήτα дзета [dz], пізніше [zː] [z] з
Η η ήτα ета [ɛː] [i] е і
Θ θ θήτα тета [tʰ] [θ] т, ф
Ι ι ιώτα
γιώτα
йота [i] [iː] [i], [j] і, й
Κ κ κάππα
κάπα
капа [k] [k~c] к
Λ λ λάμδα
λάμβδα
лам(б)да [l] л, ль
Μ μ μι
μυ
мю, мі [m] м
Ν ν νι
νυ
ню, ні [n] н
Ξ ξ ξι ксі [ks] кс
Ο ο όμικρον омікрон [o] о
Π π πι пі [p] п
Ρ ρ ρω ро [r], [r̥] [r] р
Σ σ
ς
(кінцева)
σίγμα сігма [s] с
Τ τ ταυ тау [t] т
Υ υ ύψιλον іпсілон [y] [yː]
(раніше [u] [uː])
[i] у, ю і, в
Φ φ φι фі [pʰ] [f] ф
Χ χ χι хі [kʰ] [x~ç] х
Ψ ψ ψι псі [ps] пс
Ω ω ωμέγα омега [ɔː] [o] о

Базові правила фонетики[ред.ред. код]

  • Γ γ — вимовляється як український звук «г», але має низку особливостей: перед звуками «е» та «і» читається, як «й». Перед приголосними γ, κ, ξ, χ вимовляється, як «н», а всі поєднання вимовляються дзвінко — «нґ», «нґз». У разі, якщо таке поєднання стоїть на початку слова, то воно позначає один чіткий звук «ґ».
  • Κ κ — звичайний «к», але після «γ» і «ν» читається як «г».
  • Ν ν — впливає на наступний приголосний, робить його дзвінкішим.
  • Літери η, ι, υ передають на письмі звук «і».
Буквосполучення
  • ει, οι — передають на письмі звук «і».
  • αι — передає на письмі звук «е».
  • Μπ — «мб», якщо на початку слова, то «б».
  • Ντ — «нд», якщо на початку слова, то «д».
  • Νπ — «нб»
  • Νψ — «нб»
  • Τς — «ц»
  • Τζ — «дз»
Дифтонги
  1. Αι — «е»
  2. Ει — «і»
  3. Οι — «і»
  4. Αυ, Ευ — «ав, аф» та «ев, еф» — перед голосними і дзівнкими приголосними або глухими приголосними відповідно.
  5. Ου — «у»[11]

Граматика[ред.ред. код]

Іменник[ред.ред. код]

Іменник в грецький мові належить до одного з трьох граматичних родів (чоловічого, жіночого та середнього) і змінюється за числами і відмінками. Чисел два — однина і множина. Відмінків чотири — називний, родовий, давальний, знахідний і кличний. Як і в багатьох інших мовах балканського ареалу, значення родового і давального відмінків в новогрецькій мові змішалися (у формі старого родового відмінка). Таким чином, у значенні старого давального відмінка вживається форма родового відмінка або прийменник σε зі знахідною формою іменника.

Іменники в грецькій мові мають категорію визначеності і оформляються артиклями. Вживання визначеного артикля набагато ширше, ніж в англійській або німецькій мовах. У кличному відмінку артиклі не вживаються. Наприклад, визначений артикль часто супроводжує імена людей і відмінюється так:

Відмінок од.ч.р. од.ж.р. од.сер.р. мн.ч.р. мн.ж.р. мн.сер.р.
Називний ο η το οι οι τα
Родовий του της του των των των
Знахідний το(ν) τη(ν) το τους τις τα

Невизначений артикль збігається з числівником «один» і відмінюється так:

Відмінок од.ч.р. од.ж.р. од.сер.р.
Називний ένας μία (μια) ένα
Родовий ενός μιας ενός
Знахідний ένα(ν) μία (μια) ένα

Як зазначено вище, родовий відмінок у новогрецькій мові виконує функції як родового, так і давального відмінків. Наприклад, фраза Я даю книгу дівчині може звучати одночасно так δίνω το βιβλίο της κοπέλας (← η κοπέλα), хоча поширеніший в цій функції зворот із прийменником δίνω το βιβλίο στην κοπέλα (στην = σε + την).

Дієслово[ред.ред. код]

Для дієслова у новогрецькій властива взаємодія між категоріями виду, часу і способу з утворенням безлічі форм, як флективних, так і аналітичних.

Кожен дієслово має дві основи — досконалого виду і недосконалого. Третій вид — перфект — утворюється через досконалий вид і допоміжне дієслово έχω мати (для порівняння англійське дієслово англ. have). У дієслові розрізняється минулий час і теперішній; із останнього часткою θα утворюється аналітичне майбутнє. Крім дійсного способу, існують наказовий і умовний (суб'юнктив). Останній висловлює передбачувані, можливі або бажані дії. Значення, які в українській і англійській мовах виражаються інфінітивом, у грецькій передаються суб'юнктивом: наприклад, θέλω να παίζω — буквально «хочу щоби граю», де να — частка умовного способу, а παίζω — форма умовного способу недоконаного виду (збігається з дійсним способом). Справжнього інфінітива у новогрецькій мові немає: απαρέμφατο застосовується тільки для утворення перфекта.

Грецькі дієслова, як і українські, відмінюються за двома числами і трьома особами. Нарешті, для дієслова властива категорія стану — активного або пасивного. Більшість перехідних дієслів активного стану регулярно утворюють форми пасивного, наприклад κτίζω ‘будувати’ → κτίζομαι ‘побудований’.

Існує також обмежений набір дієприкметників, в тому числі незмінні дієприкметники теперішнього часу активного стану, які подібні до українських дієприслівників.

Деякі фрази[ред.ред. код]

  • Привітання/прощання
    • звертання на ти — Γεια σου! — Я́су!
    • звертання на Ви — Γεια σας! — Я́сас!
  • Так — Ναι — Не
  • Ні — Óχι — О́хі
  • Дякую — Ευχαριστώ — Ефхарісто́
  • Будь ласка — Παρακαλώ — Паракало́
  • Будь ласка (у відповідь на прохання) — Ορίστε — О́рісте
  • Вибачте — Συγνώμη — Сіґно́мі
  • Моє ім'я — Ονομάζομαι — Онома́зоме
  • Я українець (українка) — Είμαι Ουκρανός (Ουκρανή) — І́ме укра́нос (украні́ )
  • Як твої справи? — Τι κάνεις? — Ти ка́ніс?
  • Я тебе кохаю — Σ'αγαπώ — Саґапо́
  • Я не розмовляю грецькою — Δε μιλώ Ελληνικά — Де міло́ Еллініка́
  • Допоможіть мені, будь ласка — Βοηθήστε με, παρακαλώ — Войті́сте ме, паракало́
  • Скільки коштує? — Πόσο κάνει? — По́со ка́ні?

Запозичення до української мови[ред.ред. код]

Докладніше: Грецизм

Поза межами сучасної Греції грецькими за походженням є назви: Анкара, Анкона, Антіохія, Батумі, Босфор, гори Тавр і Антитавр, Македонія, Неаполь, Ніцца, Палермо, Синоп, Трабзон (Трапезунд), Стамбул, острів Стромболі, Александрія (в Єгипті) тощо.

Вже у староукраїнській мові відомі кількасот запозичень з візантійської грецької, принаймні третина з яких перейшла до народної мови: книш, кутя, огірок, канупер, мак, миска, левада, вохра, вапно, макітра, корабель тощо. Візантії завдячує Україна початки своєї науки, через візантійські культурні впливи поєднавшись опосередковано з античною наукою, філософською і ораторсько-літературною традицією.

Особливу роль грецької мови також і в подальшій історії формування слов'янських культур видно з таких численних грецьких запозичень як: кіно, метро, машина, гімн, хор, троянда, аптека, циган, лимон, школа, алфавіт, ліцей, стадіон, історія, ідея, бібліотека, метод, теза, фізика, географія, біологія, філологія, діалект, лексика, граматика, кафедра, догма, стихія, метр, ризик, криза, асфальт, діаспора, пошта, талант, бандура, церква, хрест, ікона, дяк, піп, ангел, апостол, канон, оксамит, смарагд та ін., а також з численних християнських імен — Микола, Микита, Петро, Андрій, Олександр, Олексій, Оксана, Ірина. Грецьке походження мають назви давніх грецьких поселень: Ялта, Алушта, Форос, Лівадія. З грецьких морфем створено назви: Херсон, Сімферополь, Севастополь, Феодосія, Євпаторія, Нікополь, Одеса та інші.

Приклад[ред.ред. код]

«Заповіт» Тараса Шевченка грецькою мовою (переклад грецького поета Алексіса Парніса)[12]:

ΔΙΑΘΗΚΗ

Θάψτε με στήν Ουκρανία,
Όταν θα πεθάνω,
Μνήμα ανοίχτε μου σε στέππα,
Σ’ένα αγάντι απάνω.
Σ’ένα χωματένιο τύμβο
Νάμαι σ’όχτη πλάϊ
Και τόν Δνείπερο ν’αχούω
Π’αγριωπός χυλάει.

Κι όταν τον εχθρό απ’τη γή μου
Το γερό του κύμα
Παρασείρει… Τότε μόνο
Θε να βγώ απ’το μνήμα,
Στου Θεού γω το κατώφλι
Τη ψυχή θα φέρω
Να ευγή θω… Μα για την ώρα
Γω Θεό δεν ξέρω.

Θάψτε με και σηκωθείτε,
Σπάστε μαύρα αλύσια
Μ’αίμα τυράννου ραντίστε
Την απόφασή σας.
Κι όταν σμίξετε σε νέα
Λεύτερη οικογένεια
Μή ξεχνάτε θυμηθείτε
Σιγαλά και μένα.

Примітки[ред.ред. код]

  1. «Greek language». SIL International. 2009. Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  2. «Languages by number of speakers». SIL International. 2009. Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  3. «Enthologue report for language code: ell». Архів оригіналу за 2013-06-23. 
  4. «The Constitution of Cyprus, App. D., Part 1, Art. 3». Архів оригіналу за 2012-07-29. 
  5. «The EU at a glance - Languages in the EU». Europa. European Union. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-07-30. 
  6. а б «Greek». Office of the High Commissioner for Human Rights. Процитовано 2008-12-08.  [недійсне посилання]
  7. а б в «List of declarations made with respect to treaty No. 148». Council of Europe. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2008-12-08. 
  8. «An interview with Aziz Tamoyan, National Union of Yezidi». groong.usc.edu. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2008-12-08. 
  9. а б Правила переноса и знаки препинания, www.lingvisto.org
  10. Греческий вопросительный знак, Сайт о языках langs.ru
  11. Фонетика и правила чтения греческого языка. Глава из учебника греческого языка М. Л. Рытовой.
  12. Джерело: Т. Г. Шевченко, Заповіт мовами народів світу, К., «Наукова думка», 1989

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]