Теорія масового обслуговування
Теорія масового обслуговування (теорія черг) — розділ теорії ймовірностей, метою досліджень якого є раціональний вибір структури системи обслуговування та процесу обслуговування на основі вивчення потоків вимог на обслуговування, що надходять у систему і виходять з неї, тривалості очікування і довжини черг [1]. У теорії масового обслуговування використовуються методи теорії ймовірностей та математичної статистики.
Зміст |
Історія[ред.]
Перші задачі ТМО (Теорії масового обслуговування) були розглянуті співробітником Копенгагенської телефонної компанії Агнером Ерлангом період між 1908 і 1922 роками. Стояло завдання впорядкувати роботу телефонної станції і заздалегідь розрахувати якість обслуговування споживачів залежно від числа використовуваних пристроїв.
Є телефонний вузол (обслуговуючий прилад), на якому телефоністки час від часу з'єднують окремі номери телефонів один з одним. Системи масового обслуговування (СМО) можуть бути двох видів: з очікуванням і без очікування (тобто з втратами). У першому випадку виклик (вимога, заявка), що прийшов на станцію в момент, коли зайнята потрібна лінія, залишається чекати моменту з'єднання. У другому випадку він «залишає систему» і не вимагає турбот СМО.
Потік[ред.]
Однорідний потік[ред.]
Потік заявок однорідний, якщо:
- всі заявки рівноправні,
- розглядаються тільки моменти часу надходження заявок, тобто факти заявок без уточнення деталей кожної конкретної заявки.
Потік без післядії[ред.]
Потік без післядії, якщо число подій за будь-який інтервал часу (
,
) не залежить від числа подій на будь-якому іншому (
,
) інтервалі часу.
Стаціонарний потік[ред.]
Потік заявок стаціонарний , якщо ймовірність появи n подій на інтервалі часу (
,
) не залежить від часу
, а залежить тільки від довжини цієї ділянки.
Найпростіший потік[ред.]
Однорідний стаціонарний потік без післядії є найпростішим або пуассонівським потоком.
Число
подій такого потоку, що випадають на інтервал
, розподілено за законом Пуассона:
Пуассонівський потік заявок зручний при вирішенні завдань ТМО. Строго кажучи, найпростіші потоки рідкісні на практиці, проте багато потоків, що моделюються, припустимо розглядати як найпростіші.
Миттєва щільність[ред.]
Миттєва щільність (інтенсивність) потоку дорівнює границі відношення середнього числа подій, що припадають на елементарний інтервал часу (
,
) до довжини інтервалу часу (
), коли останній прямує до нуля.
або, для найпростішого потоку,
де
дорівнює математичному очікуванню числа подій на інтервалі
.
Формула Літтла[ред.]
Середнє число заявок у системі дорівнює добутку інтенсивності вхідного потоку на середній час перебування заявки в системі.
Література[ред.]
- ↑ Теория массового обслуживания//Математический энциклопедический словарь, М., «Советская энциклопедия», 1988, стр. 327-328
Бібліографія[ред.]
- Ивченко Г.И., Каштанов В.А., Коваленко И.Н. {{{Заголовок}}}. — 20 000 прим.
- Клейнрок Л. Теория массового обслуживания
- Матвеев В. Ф., Ушаков В. Г. Системы массового обслуживания
- Математический энциклопедический словарь, М., «Советская энциклопедия», 1988
- Лифшиц А. Л., Мальц Э. А. Статистическое моделирование систем массового обслуживания
- Вентцель Е. С., Овчаров Л. А. Теория вероятностей. Глава 10. Теория массового обслуживания. М., 1969, 368 стр. с илл.




