Теорія розбитих вікон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Розбита вітрина магазину

Тео́рія розби́тих ві́кон — теорія, яку сформулювали Джеймс Вілсон (J. Q. Wilson) і Джордж Келлінг (G. L. Kelling) у 1982 році[1]. Відповідно до цієї теорії, якщо хтось розбив скло в будинку і ніхто не вставив нове, то незабаром жодного цілого вікна в цьому будинку не залишиться, а потім почнеться мародерство. Іншими словами, явні ознаки безладу і недотримання людьми прийнятих норм поведінки провокують оточення теж забути про правила.

Практичне застосування[ред.ред. код]

Теорія знайшла широке застосування на практиці — спочатку в Нью-Йорку, а потім і в багатьох інших містах США, Європи, Південної Африки, Індонезії і т. д. Ретельно стежачи за чистотою вулиць і змиваючи графіті зі стін, нью-йоркська влада не тільки привчила громадян вести себе культурніше, а й домоглася значного зниження злочинності у місті.

Критика[ред.ред. код]

Багато експертів сумнівалися в дієвості теорії розбитих вікон. Зокрема оскаржувалося твердження, що недотримання оточуючими одних правил може підштовхувати людей до порушення інших.

Експериментальна перевірка[ред.ред. код]

Соціологи Гронінгенського університету (Нідерланди) провели шість експериментів з перевірки істинності теорії розбитих вікон.[2]

Експеримент 1[ред.ред. код]

Перший експеримент проводили на вулиці, де багато магазинів, біля стіни будинку, де гронінгенці, приїжджаючи за покупками, паркують свої велосипеди. Біля цієї стіни стояв яскравий, добре помітний знак, що забороняв малювати на стінах. Спочатку стіна була чистою. Експериментатори повісили на кермо кожного велосипеда (всього велосипедів було 77) папірець зі словами «Бажаємо всім щасливих свят!» І логотипом неіснуючого магазину спортивних товарів. Сховавшись в затишному куточку, дослідники стали спостерігати за діями велосипедистів. На вулиці не було урн, тому людина могла або кинути папірець на землю, або повісити на інший велосипед, або взяти з собою, щоб викинути пізніше. Перші два варіанти розглядалися як порушення прийнятих норм, третій — як їх дотримання.

З 77 велосипедистів лише 25 (33%) повели себе некультурно. Потім експеримент повторили, при такій же погоді і в той же час дня, попередньо розмалювавши стіну беззмістовними малюнками. На цей раз насмітили 53 особи з 77 (69%). Виявлена різниця має високу ступінь статистичної значущості. Таким чином, порушення заборони малювати на стінах виявилося серйозним стимулом, що провокує людей порушувати інше загальноприйняте правило — не смітити на вулицях.

Експеримент 2[ред.ред. код]

Другий експеримент мав показати, чи правдива теорія розбитих вікон тільки для загальноприйнятих норм або її дія поширюється також і на локальні правила, встановлені для якоїсь конкретної ситуації чи місця. Дослідники перегородили головний вхід на автостоянку парканом, в якому, проте, була залишена широка щілина. Поруч з нею повісили знак «Вхід заборонено, обхід — 200 м праворуч», а також оголошення «Заборонено пристібати велосипеди до огорожі». Дослід знову проводили у двох варіантах: «порядок дотримано» і «порядок порушено». У першому випадку в метрі від паркану стояли чотири велосипеди, явно до нього не пристебнуті. У другому випадку ті ж велосипеди пристебнули до огорожі. Із затишного місця експериментатори спостерігали, як поведуть себе громадяни, що прийшли за своїми автомобілями: підуть обходити паркан чи пролізуть у дірку. Результат виявився позитивним: у ситуації «порядок дотримано» у дірку пролізли тільки 27% автовласників, а в ситуації «порядок порушено» — 82%.

Експеримент 3[ред.ред. код]

Третій експеримент проводили на підземній стоянці біля супермаркету, де висіло велике і добре помітне оголошення «Будь ласка, повертайте взяті з магазину візки». У ситуації «порядок дотримано» на парковці не було візків, в ситуації «порядок порушено» там знаходилися чотири візки. Їхні ручки дослідники завбачливо вимазали мазутом, щоб у відвідувачів не виникло бажання ними скористатися. До машин прикріплювали такі ж папірці, як у першому експерименті. Результат вийшов аналогічний: в першій ситуації кинули папірець на землю 30% водіїв, у другій — 58%.

Експеримент 4[ред.ред. код]

Четвертий експеримент нагадував перший, з тією різницею, що ознаки «порушення норм іншими людьми» були тепер не візуальні, а звукові. У Нідерландах закон забороняє використання петард і феєрверків у передноворічні тижні. Виявилося, що велосипедисти набагато частіше кидають папірці на землю, якщо чують як розриваються петарди.

Експерименти 5 і 6[ред.ред. код]

У п'ятому та шостому експериментах людей провокували на дрібну крадіжку. З поштової скриньки стирчав конверт з прозорим віконцем, з якого виразно проглядала купюра в 5 євро. Експериментатори стежили за людьми підраховуючи кількість крадіжок. У ситуації «порядок дотримано» поштова скринька була чистою і сміття навколо не було. У ситуації «порядок порушено» або скриньку було розмальовано безглуздими графіті (експеримент 5), або навколо валялося сміття (експеримент 6).

У ситуації «порядок дотримано» тільки 13% перехожих (з 71) привласнили конверт. Однак з розмальованої скриньки конверт вкрали 27% перехожих (з 60), а розкидане сміття спровокувало на крадіжку 25% людей (з 72).

Див. також[ред.ред. код]

Відомі також інші експерименти, які демонструють ситуативність людської поведінки і схильність, при певних умовах, порушувати загальноприйняті норми поведінки:

Посилання[ред.ред. код]