Терменвокс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Сучасна модель терменвоксу
Лідія Кавіна грає на терменвоксі

Терменво́кс (дослівно — голос Термена) — музичний інструмент, який винайшов російський винахідник Лев Термен у 1919 році.

Влаштування[ред.ред. код]

Головною частиною терменвокса є два високочастотних коливальних контура, настроєні на спільну частоту. Електричні коливання звукових частот створюються генератором на електронних лампах, сигнал пропускається через підсилювач и перетворюється гучномовцем у звук. Виконавець керує роботою терменвокса, змінюючи положення долонь навколо антен інструменту. Рухаючи рукою навколо стрижня, виконавець регулює висоту звуку, жестикулювання навколо дуги дозволяє впливати на гучність. За рахунок зміни відстані долонь музиканта до антени інструмента змінюється індуктивність коливального контуру, і, як наслідок, частота звуку.

Використання[ред.ред. код]

музичні приклади

Однією з перших і найвидатніших виконавиць на цьому інструменті була американська музикантка Клара Рокмор, яка упродовж багатьох років гастролювала в США та за їх межами, а в 1977 було випущено її альбом «Мистецтво терменвокса», де у супроводі фортепіано звучать відомі твори російських та європейських композиторів кінця XIX — початку XX століть.

Як відзначає композитор і учениця Л. Термена Л. Кавіна, терменвокс має властивість органічно поєднуватися з будь-якими інструментами і знаходити своє місце у різних музичних напрямках. Хоча найпопулярнішим використанням терменвокса лишалося виконання класичної музики у супроводі фортепіано, сучасні твори, написані спеціально для терменвокса, орієнтовані на оригінальність його звучання, а найбільшим задоволенням композитора, за визнанням Л.Кавіною є знаходження терменвоксу щоразу нової ролі, яку він не відігравав раніше.

Серед композиторів, що писали для терменвокса — Богуслав Мартіну,[1] Персі Грейнджер,[1] Крістіан Вульф,[1] Joseph Schillinger,[1] Моріц Еґґерт,[2] Іраїда Юсупова,[2] Жорж Антюн,[1], Валерій Бєлунцов[3] та інші.

В популярній музиці терменвокс застосовував, наприклад, Жан Мішель Жарр у концерті «Space of Freedom»; і Жан Вен Роберт Хал в «Лазерні Хал 1» (Частина 1). В Україні терменвокс застосовував одеський гурт Flëur в альбомі «Эйфория».

Клас терменвокса і сьогодні викладається в Московській консерваторії.

Література[ред.ред. код]

  • Glinsky: Theremin — Ether Music and Espionage, University of Illinois Press, 2000 (англ.)
  • André Ruschkowski: Soundscapes, S. 18-23, ISBN 3-7332-0058-6 (нім.)
  • Peter Donhauser: Elektrische Klangmaschinen, Böhlau Вена 2007 (нім.)
  • Carolina Eyck: Die Kunst des Thereminspiels. Учебник игры на терменвоксе. Немецкое издание: ISBN 3-933757-07-X, английское издание: The Art of Playing the Theremin ISBN 3-933757-08-8, 2006, SERVI Verlag, Берлин
  • OGO Yoichiro: Essays on Theremin: His life and the electricisntrument ISBN 4-88595-588-2, Токио, 2005 (яп.)
  • Королев Л. Терменвокс.- Радио, 2005, № 8, с.48-51; № 9, с.48-51. (рос.)
  • Электроника, музыка, свет (к 100-летию со дня рождения Л. С. Термена), Материалы международной научно-практической конференции. Казань. 10-14 декабря 1996 года. Казань: «ФЭН», 1996. 299 с. (рос.)


Джерела[ред.ред. код]

Виноски[ред.ред. код]

  1. а б в г д «Lydia Kavina Music from the Ether». Mode Records. Архів оригіналу за 2013-06-23. Процитовано 2010-04-16. 
  2. а б «Barbara Buchholz / Lydia Kavina / Kammerensemble Neue Musik Berlin – Touch! Don't Touch! – Works For Theremin». discogs.com. Процитовано 16 April 2010. 
  3. див. у списку творів

Посилання[ред.ред. код]