Тишкевич-Азважинський Семен Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Тишкевич-Азважинський
Семен Петрович
Основна інформація
Дата народження 1894(1894)
Місце народження Борисов
Дата смерті 14 жовтня 1938(1938-10-14)
Місце смерті Биківня
Поховання Національний історико-меморіальний заповідник «Биківнянські могили»
Громадянство Російська імперія і СРСР
Професія композитор, педагог
Колективи Київський музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
Заклад Державний музично-драматичний інститут імені М. В. Лисенка
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Тишкевич.

Семе́н Петро́вич Тишке́вич-Азважи́нський (1894, Борисов — 14 жовтня 1938, Биківня) — композитор, музичний діяч. Учень з композиції Г. Любомирського. Ректор Київського музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка в 1932-1934 роках.

Життєпис[ред. | ред. код]

1932—1934 — ректор Державного музично-драматичного інституту імені М. В. Лисенка в Києві. Згодом директор Центральної станції художньої самодіяльності (до 16 липня 1938).

Незважаючи на проведення ним партійної лінії, був репресований.[1]

Засуджений Київською обласною трійкою 7 жовтня 1938 року.[2]

Розстріляний 14 жовтня 1938 року.

18 березня 1958 року — реабілітований посмертно.

Твори[ред. | ред. код]

  • Музична поема «Декабристи» (І премія Республіканського конкурсу на найкращий твір до 100-річної дати повстання декабристів, 1925) — під час арештів безслідно зник рукопис[3]
  • «Східний танок»
  • Камерні і фортепіанні композиції
  • Романси (понад 30) на сл. Т. Шевченка, О. Пушкіна, С. Надсона, А. Ахматової, М. Рильського
  • «Господи, тугу мою поневоль» (укр. переклад М. Рильського)

Література[ред. | ред. код]

  • Скорульська Р. Зі сторінок, що неволила тьма… // Музика, 1990, № 4.
  • Тишкевич-Азважинський, С. Східній танок [Ноти]: для симф. орк. / перелож. для фп. I. Берковича. — Киів: Укр. муз. вид., 1931.
  • Тишкевич Азважинський С. П. «Marcia Fu nebre» (для симфонічного оркестру).[4]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Історія університету
  2. ↑ Документи розповіли…. Архів оригіналу за 18 лютого 2018. Процитовано 13 березня 2016.
  3. ↑ Концерт Ревуцького: доля
  4. ↑ Путівник по особових фондах. — К.: Інститут ім. М. Рильського, 2005

Посилання[ред. | ред. код]

  • Композитори України та української діаспори: Довідник / Антон Іванович Муха. — Музична Україна, 2004. — С. 295—296.
  • Биківня: злочин без каяття / Лисенко Микола Григорович — «Криниця», 1996. — С. 116.

Роберт Пфеніг (1868—1874) • Іполит Альтані (1874—1875) • Людвіг Альбрехт (1875—1878) • Володимир Пухальський (1878—1914) • Рейнгольд Глієр (1914—1920) • Фелікс Блуменфельд (1920—1922) • Костянтин Михайлов (1922—1925) • Микола Грінченко (1925—1928) • Семен Романюк (1928—1932) • Семен Азважинський (1932—1934) • Абрам Луфер (1934—1941; 1944—1948) • Петро Сук (1948—1953) • Іван Журомський (1953—1954) • Андрій Лісовий (1954—1958) • Степан Лук'янов (1958—1962) • Микола Строкач (1962—1964) • Лідія Падалко (1964—1970) • Анатолій Бондаренко (1971—1982) • Віталій Каращук (1982—1991) • Вадим Козін (1991—2003) • Сергій Волков (2003—2009) •

Олександр Злотник (з 2009)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Тишкевич-Азважинський_Семен_Петрович&oldid=40179888