Трансвааль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Прапор Трансваалю

Трансвааль (афр. Transvaal, дослівно 'за Ваалем'), колишня провінція ПАР, досі іноді використовується як загальна назва для всього регіону, розташованого між річками Вааль і Лімпопо, тобто північного сходу країни. Площа 283,9 тис. км². В наш час[Коли?] територія Трансваалю поділена між провінціями Мпумаланга, Лімпопо і Гаутенг, а також частково Північно-Західною провінцією. Спочатку це основна частина незалежної бурської Південно-Африканської Республіки (Республіки Трансвааль). Після Другої англо-бурської війни 1899—1902 років територія стає Трансваальською колонією, і однією із провінцій-засновників Південно-Африканського Союзу зі регіональною столицею Преторією.

Історія[ред.ред. код]

Трансвааль був заселений предками сучасних жителів Південної Африки, койсанами, племенами залізного віку, предками сучасних бантумовних народів Південної Африки, такими, як сото, сісваті, тсвана, педі, венда, а також трансвааль-ндебеле, які заселили цю територію у середині 4 століття нашої ери.

Трансвааль на карті ПАР до 1994 року (бантустани не показані)
Золоті копальні. Аеро-фото-зйомка зроблена Едуардом Спелтеріні у липні 1911 р.

Колонізація Трансваалю європейцями відбулася в результаті так званого Великого Треку — переселення селян-бурів із захопленої англійцями Капської колонії. Після зіткнення з Мзіліказі, вождем племені Ндебеле були засновані перші поселення під керівництвом Андріса Хенріка Потгітера. 1848 року південну частину Трансваалю зайняли поселенці Андріса Преторіуса. 17 січня 1852 р. англійці визнали незалежність заснованої Преторіусом Південно-Африканської республіки.

1877 року Британія приєднала Південноафриканську республіку під приводом «захисту» білих бурів від чорношкірих зулусів; заодно держава, за твердженнями англійців, була врятована від фінансового краху. Після Першої англо-бурської війни 1880—1881 р. Трансвааль знову став незалежним. 1885 року на Вітватерсранді були відкриті величезні поклади золота, що призвело до швидкого зростання Йоганнесбурга та інших міст, а також притоку шукачів золота з-за кордону.

Права цих людей, відомих як ойтландери, були серйозно обмежені законами Південно-Африканської республіки; саме це послугувало приводом оголошення Британією Другої англо-бурської війни 1899—1902 років. Після ряду успішних для бурів боїв британські війська здобули перемогу. Президент Трансваалю Поль Крюгер виїхав за кордоном.

У 1900 році Трансвааль став частиною Британської імперії, у 1910 р. увійшов до складу Південно-Африканського Союзу.

Після утворення Південно-Африканської Республіки і введення апартеїду на території Трансваалю були утворені кілька бантустанів, тобто територій, призначених для проживання чорношкірого населення. У Трансваалі знаходилися бантустани Лебоуа, Венда, Газанкулу, Кангване, Квандебеле і частково Бопутатсвана. Венда і Бопутатствана були проголошені незалежними, що, однак, не було визнано жодним урядом, крім власного південноафриканського.

У Трансваалі перебувала Преторія, одна зі столиць ПАР; вона ж і була центром провінції. Економічний район Преторія-Вітватерсранд-Ференіхінг був і залишається головним центром південноафриканської економіки.

Після реорганізації адміністративного устрою країни у 1994 році провінція Трансвааль припинила існування, проте ця назва досі широко поширена (так, Верховний Суд ПАР досі оперує цим поняттям).