Африкаанс
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
| Африкаанс Аfrikaans [afrə'kãːs] |
|
|---|---|
| Поширена в: | ПАР, Намібія, південна Африка |
| Класифікація: | Індоєвропейська сім'я
|
| Офіційний статус | |
| Державна: | ПАР |
| Коди мови | |
| ISO 639-1 | af |
| ISO 639-2 | afr |
| SIL | afr |
 Географія поширення африкаанс |
|
Африкáанс — офіційна мова (разом з англійською) у Південно-Африканській Республіці і Намібії. В основному нею розмовляють африканери, нащадки голландських колоністів і колоністів інших національностей 17 століття.
Африкаанс виник у XVII столітті у процесі інтеграції та змішування різних нідерландських діалектів з англійською та німецькою мовами; африкаанс також зазнав значного впливу французької мови та мов корінного населення (племен готтентотів, бушменів, банту), а також креольської малайсько-португальської мови моряків, комерсантів та рабів. Специфічні риси африкаанса склалися у Капській провінції (сучасної ПАР) наприкінці XVII століття. Характерною рисою африкаанса є відсутність діалектів. У XVIII-XIX століттях мова функціонувала лише як усно-розмовна. Письменою мовою африканерів була на той момент літературна нідерландська мова. У 1875 році товариство «Genootskap vir Regte Afrikaners» (Хенуетскап фер Рехте Африканерш, «Товариство справжніх африканерів») зробило першу спробу створення письмової норми для африкаанса. Перші твори африкаансом почали з'являтися у 70-х роках XIX століття. Вивчення мови розпочалося у 1909 році у заснованій Південно-африканській академії наук та мистецтв. У 1925 році мова стала офіційною.
Фонетична система африкаанса схожа на фонетичну систему нідерландської мови. Але характерною рисою африкаанса є назалізація голосних у певних позиціях та оглушення дзвінких приголосних на кінці слова.
Африкаанс — найаналітичніша мова з усіх індоєвпропейських мов. Інтенсивний процес занепаду закінчень призвів до повного зникнення словозміни (іменної та дієвідміни). Для висловлення синтаксичних відносин застосовуються службові слова (прийменники та допоміжні дієслова, що виступають у застиглій формі), а також спосіб прилягання слів, за рахунок якого порядок слів у реченні набуває граматичного значення.
Писемність на основі латинки.
[ред.] Посилання
| Сучасні германські мови | |||
| Західногерманська група | Англо-фризька підгрупа: Англійська | Англо-шотландська | Західнофризька | Південногерманська підгрупа: Нідерландська | Фламандська | Африкаанс | Лімбургська | Німецька | Нижньонімецька | Їдиш | Люксембурзька | Алеманська | Австро-баварська | Цимбрська |
||
| Скандинавська (північногерманська) група | Острівна підгрупа: Ісландська | Фарерська Континентальна підгрупа: Норвезька (Букмол - Нюнорськ) | Данська | Шведська |
||
