Трясохвіст прибережний
| Трясохвіст прибережний | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Cinclodes nigrofumosus (D'Orbigny & Lafresnaye, 1838) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Uppucerthia nigro-fumosa d’Orbigny & Lafresnaye, 1838 | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Трясохві́ст прибережний[2] (Cinclodes nigrofumosus) — вид горобцеподібних птахів родини горнерових (Furnariidae)[3]. Ендемік Чилі[4].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 21-22 с, вага 63-67 г[5]. Довжина крила 11,4 см, довжина хвоста 8,6 см[6]. Верхня частина тіла і тім'я чорнувато-бурі. Махові пера чорнуваті, на кінці світло-рудуваті. Хвіст чорний, крайні стернові пера на кінці білі. Горло і бічні сторни шиї білі. Нижня частина тіла темно-сіра, верхня частина грудей поцятковані білими плямками і смужками. Очі темно-карі. Дзьоб відносно короткий, міцний, чорнуватий, знизу біля основи світліший.
Прибережний трясохвіст — один з небагатьох горобцеподібних птахів, який постійно контактує з солоною водою. Для цього виду океан є основим джерелом води. У прибережних трясохвостів є сольові залози, розатошовіна під очима, розміром 18×1,3×0,3 мм, схожі на залози біловолого пронурка[7].
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Прибережні трясохвости мешкають на тихоокеанському узбережжі Чилі, від Аріки на півночі до Лос-Ріос на півдні, зокрема на островах Моча[en] та Ісла-де-Лос-Пахарос. Вони живуть на скелястих узбережжях та на ватах. Живляться різноманітними безхребетними, зокрема червами, крабами, молюсками (зокрема Scurria variabilis) і морськими їжаками, а також дрібною рибою. Зустрічаються поодинці і парами, іноді приєднуюються до змішаних зграй куликів. Сезон розмноження триває навесні-влітку. Гніздо робиться з водоростей, розміщується в тріщинах серед скель. В кладці 3-4 яйця.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Cinclodes nigrofumosus. Архів оригіналу за 29 жовтня 2021. Процитовано 5 лютого 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Ovenbirds, woodcreepers. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 18 січня 2022. Процитовано 05 лютого 2022.
- ↑ Ridgely, Robert S.; Tudor, Guy (2009). Field Guide to the Songbirds of South America: The Passerines. University of Texas Press. с. 71. ISBN 978-0-292-71748-0. Архів оригіналу за 17 червня 2020. Процитовано 5 лютого 2022.
- ↑ del Hoyo, J.; Elliot, A. & Christie, D.A.: Handbook of the Birds of the World. T. 8. Broadbills to Tapaculos. Lynx Edicions, 2003, ss. 255–256. ISBN 84-87334-50-4.
- ↑ Philip Lutley Sclater: Catalogue of Birds in the British Museum. T. 15. Tracheophonae. 1890, ss. 21–22.
- ↑ Raymond A. Paynter. Nasal glands in Cinclodes nigrofumosus, a maritime passerine. „Bulletin of British Ornithologists' Club”. 91, 1971.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |