Турач ангольський
| Турач ангольський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Pternistis swierstrai (Roberts, 1929)[2] | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Francolinus swierstrai | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тура́ч ангольський[3] (Pternistis swierstrai) — вид куроподібних птахів родини фазанових (Phasianidae)[4]. Ендемік Анголи. Вид названий на честь південно-африканського ентомолога Корнеліуса Якобуса Свірстри[en][5].
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 33 см. У самців верхня частина тіла темно-коричнева, здалеку здається чорною, на грудях широка чорна смуга. Нижня частина тіла біла, поцяткована чорними плямами. Дзьоб і лапи чорні. У самиць нижня частина тіла має подібне забарвлення, однак спина і верхні покривні пера крил у них світліші, рудувато-коричневі.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Ангольські турачі мешкають на високогір'ях західної Анголи, від Південної Кванзи до Уїли, зокрема на горі Моко[en] на високогір'ї Баїлунду. Вони живуть в густому підліску вологих гірських тропічних лісів, на узліссях і галявинах, а також на скелястих і порослих травою схилах гір, у високотравних саванах на вершинах гір та в каньйонах. Живляться насінням трав і бобових, а також комахами, яких шукають серед опалого листя. Сезон розмноження, імовірно, припадає на травень-червень.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як такий, що перебуває під загрозою зникнення. За оцінками дослідників, популяція ангольських турачів становить від 1000 до 2500 птахів. Їм загрожує знищення природного середовище і полювання.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Pternistis swierstrai.
- ↑ Roberts, Austin (1929). New forms of African birds. Annals of the Transvaal Museum. 13: 71–81 [72].
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2022). Pheasants, partridges, francolins. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 24 червня 2022.
- ↑ Jobling, James A. (2010). The Helm Dictionary of Scientific Bird Names. London: Christopher Helm. с. 375. ISBN 978-1-4081-2501-4.
| ||||||||
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |