Ангола

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Народна Республіка Ангола
República de Angola

Прапор Анголи Герб Анголи
Прапор Герб
Девіз: «Virtus Unita Fortior»
(Латина) «Єдність забезпечує силу»
Гімн: Angola Avante!
(Португальська)Вперед Анґоло!
Розташування Анголи
Столиця Луанда
8°50′ пд. ш. 13°20′ сх. д. / 8.833° пд. ш. 13.333° сх. д. / -8.833; 13.333
Найбільше місто столиця
Офіційні мови Португальська
Етнос 36% Овімбунду
25% Мбунду
13% Конго
25% інші африканські народи
2% Mestiço
1% китайці
1% європейці
Державний устрій Президентська республіка[1]
 - Президент Жозе Едуарду душ Сантуш
 - Прем'єр-міністр Паулу Кассома
Незалежність від Португалії 
 - Дата 11 листопада 1975 
Площа
 - Загалом 1 246 700 км² (22)
 - Води (%) незначний
Населення
 - оцінка 2013 р. 18 565 269[2][3] (59)
 - перепис 1970 р. 5 646 166
 - Густота 14,8 чол/км² (199)
ВВП (ПКС) 2012 р., оцінка
 - Повний $128.288 млрд.[4] (64)
 - На душу населення $6,346[4] (107)
ВВП (номінальний) 2012 р., оцінка
 - Повний $118.719 млрд.[4] (61)
 - На душу населення $5,873[4] (91)
ІРЛП  (2013) 0.508 (>середня) (148)
Валюта Ангольська кванза (AOA)
Часовий пояс WAT (UTC+1)
 - Літній час не спостерігається (UTC+1)
Домен інтернету .ao
Телефонний код +244

Республіка Ангола (раніше Португальська Південно-Західна Африка; порт. República de Angola) — колишня португальська колонія, а нині незалежна держава на південному заході Африки. Межує з Намібією, Замбією, ДР Конго, Конго. Площа: 1 246,7 тис. км². Населення — 13,1 млн осіб (2010), найбільша етнічна група — овімбунду. Столиця — Луанда. Понад 98% населення — народи мовної групи нігер-конго. Офіційна мова — португальська. Грошова одиниця — кванза.

Ентимологія[ред.ред. код]

Ангола — від ngola, титулу, використовуваного монархом у доколоніальному королівстві Ндонго.

Історія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Історія Анголи

XIII ст. до н. е. — перше стародавнє утворення — Конго зі столицею м. Мбанза-Конго.

1482 — експедиція на чолі з Діогу Каном відкрила гирло р. Конго.

1576 — заснований форт Сан-Паулу-де-Луанда (сучасна столиця міста Луанда).

11 січня 1758 — указ португальського короля про работоргівлю, яка стала основним джерелом збагачення колонізаторів (за три сторіччя колоніального панування з Анголи було вивезено близько 5 млн. рабів — в основному в Бразилію на плантації кави, каучуку і цукру).

1836 — заборона королем Португалії работоргівлі (проте контрабанда рабами продовжувалася до 1852), завдала серйозних збитків колоніальному господарству.

1884–1885 — Берлінська конференція, яка остаточно визначила кордони Анголи, склика з питання територіального розділу в басейні р. Конго між Англією, Бельгією, Німеччиною, Португалією і Францією, а також окремими угодами Португалії з перерахованими державами, підписаними в 1885–1891.

1900–1910 — Національно-визвольні повстання проти Португалії. Всі вони були придушені португальськими військами.

1929 — введено політичний, цивільний і кримінальний статут про тубільців, згідно з яким африканські жителі португальських колоній розподілялися на «індіженуш» (тубільці) і «ассиміладуш» (асимільовані). «Індіженуш» зазнавали дискримінації, примусової праці і довільного оподаткування. Стати «ассиміладуш» могли африканці, які прийняли християнство, добре володіли португальською мовою, мали постійний прибуток і вели європейський спосіб життя. До 1940 статус «асимільованих» отримали 0,6% населення (24 тис. осіб). Дія політичного, цивільного і кримінального статуту про тубільців (система індіжената) скасована в 1961.

1951 — Ангола отримує статус «заморської провінції» Португалії.

1950-і — виникають перші повстанські угруповання.

1961 — антипортугальске повстання на чолі з Холденом Роберто (лідером угруповання УПА, а потім ФНЛА). Табори повстанців розташовуються на території сусіднього Конго (Кіншаса). Початок війни за незалежність, що тривала близько 15 років.

1962 — утворено тимчасовий уряд ангольської республіки у вигнанні на чолі з Холденом Роберто.

1966 — перша збройна акція УНІТА на чолі з (Жонас Савімбі) — колишнім представником народу овімбунду в ФНЛА і сподвижником Холдена Роберто.

1974 — антифашистська революція в Португалії. Португалія надає свободу всім своїм колоніям.

11 листопада 1975 — у місті Луанда проголошено незалежну Народну Республіку Ангола (НРА). Першим президентом країни став лідер МПЛА Антоніо Нето. Конституція 1975 закріпила керівну роль МПЛА в державі.

1975 — прорадянський керівництво втягує у внутрішній конфлікт регулярну кубинську армію. УНІТА використовує допомогу ПАР.

1979 — президентом Анголи стає новий лідер МПЛА Жозе Едуарду Душ Сантуш.

1992 — позбувшись радянської підтримки, МПЛА переорієнтується на США.

2002 — кінець громадянської війни в Анголі (1975–2002).

21 січня 2010 — парламент країни прийняв нову конституцію, що посилила президентську владу та передала всю землю у власність держави.

Географія[ред.ред. код]

Докладніше у статті Географія Анголи
Докладніше у статті Геологія Анголи

Атлантичне узбережжя Анголи зайнято прибережній низовиною, яка крутим уступом піднімається на плоскогір'я, що займає більше 90% території країни. Центральну частину плоскогір'я займає масив Бії з найвищою точкою країни — горою Моко (2620 м). Берегова лінія порізана слабко, гаваней мало. На крайньому півдні — пустеля.

Клімат екваторіально-мусонний, на узбережжі трирічний пасатний.

З корисних копалин Ангола багата нафтою, алмазами, залізними рудами, бокситами, фосфоритами, гіпсом, золотом, рудами урану, міді, титану, марганцю.

Річки, що стікають із західних схилів плоскогір'я, впадають в Атлантичний океан, з північних схилів — впадають в Конго, з південно-східних — в Замбезі, з південних — губляться в пісках Калахарі. Під час тривалого сезону дощів річки сильно розливаються, в сухий сезон міліють, а на півдні пересихають. Густа річкова мережа, велика частина річок багата на пороги та водоспади. Рівень води у них коливається протягом року. Великі річки: Кванза, Квіто, Кубанго і Кунене. Судноплавні Кванза і Шилванго.

Ліси і рідколісся займають близько 40% території Анголи. Вологі тропічні ліси зосереджені на північному сході країни, решту плоскогір'я займають сухі листопадні тропічні рідколісся та злакові савани.

Ангола має значними природними ресурсами, з яких основне значення мають нафту (зокрема, родовища Бегонія, Жасмін, Далія) і алмази, а також залізна руда, фосфати, мідь, золото, боксити, уран. Крім цього у республіки є істотні ресурси природного газу: на 2009 рік його запаси становили близько 300 млрд кубометрів. Для родовищ Анголи характерна велика глибина залягання пластів і шельфу, що здорожує видобуток [5].

Політика[ред.ред. код]

Військо[ред.ред. код]

Поліція[ред.ред. код]

Адміністративний поділ[ред.ред. код]

В адміністративному відношенні Ангола розділена на 18 провінцій (порт. província), які, у свою чергу, діляться на 157 муніципалітетів (порт. município).

Карта Анголи з пронумерованими провінціями


Провінція Адміністративний центр Площа
(км²)
Населення
(2005)
Щильність
осіб/км²
Карта
1 Бенго Кашито 31 371 250 000 7,97 Angola - Bengo.svg
2 Бенгела Бенгела 31 788 939 000 29,54 Angola - Benguela.svg
3 Біє Куіто 70 314 1 674 000 23,81 Angola - Bié.svg
4 Кабінда Кабінда 7 270 260 000 35,76 Angola - Cabinda.svg
5 Квандо-Кубанго Менонге 199 049 182 000 0,91 Angola - Cuando Cubango.svg
6 Північна Кванза Н'Далатандо 24 190 575 000 23,77 Angola - Cuanza Norte.svg
7 Південна Кванза Сумбе (Ангола) 55 660 928 000 16,67 Angola - Cuanza Sul.svg
8 Кунене Онджива 89 342 333 000 3,73 Angola - Cunene.svg
9 Уамбо Уамбо 34 274 2 262 000 66,00 Angola - Huambo.svg
10 Уила Лубанго 75 002 1 248 000 16,64 Angola - Huila.svg
11 Луанда Луанда 2 418 2 644 000 1093,47 Angola - Luanda.svg
12 Північна Лунда Лукапа 102 783 418 000 4,07 Angola - Lunda Norte.svg
13 Південна Лунда Сауримо 45 649 216 000 4,73 Angola - Lunda Sul.svg
14 Маланже Маланже 97 602 1 334 000 13,67 Angola - Malanje.svg
15 Мошико Луена 223 023 471 000 2,11 Angola - Moxico.svg
16 Намибе Намібе 58 137 201 000 3,46 Angola - Namibe.svg
17 Уіже Уіже 58 698 1 288 000 21,94 Angola - Uíge.svg
18 Заіре М'Банза-Конго 40 130 343 000 8,,55 Angola - Zaire.svg
Всього 1 246 700 15 566 000 12,49

Транспорт[ред.ред. код]

Економіка[ред.ред. код]

А. — аграрна країна з відносно розвинутою гірничодобувною промисловістю. Основні галузі економіки: нафтова, гірнича (алмази, залізна руда, фосфати, золото, уран та ін.), харчова, текстильна. Осн. тр-т — залізничний, автомобільний, морський. Гол. морські порти: Кабінда, Намібе, Луанда, Лобіту.

Експорт — нафта, кава, алмази, пальмова олія, сизаль, залізна руда, риба

На початку XXI ст. економіка країни базується на сільському господарстві, видобутку нафти, газу, алмазів і мінеральних копалин. Гірничодобувна промисловість становить до 50% ВВП: розробляються нафтові родовища і ведеться видобуток алмазів. Понад 2/3 робочих зайнято в сільському господарстві. Розвинена лісова промисловість, в східних районах Анголи (провінції Південна Лунда і Мошико), а також в Кабінді ведеться заготівля цінних порід деревини (чорного, червоного і жовтого дерева), яка йде на експорт. У районі Бенгели в лісорозсадниках вирощуються евкаліпти. Запаси риби в економічній зоні Анголи, за оцінками ООН, складають біля 1 млн т. В 1998 р. національними компаніями і кораблями Іспанії, Португалії, ПАР, П. Кореї, Китаю і Росії виловлено 202 тис. т. риби, в 1999 р. — 240 тис. т. Валютні надходження країни в основному забезпечуються за рахунок вивозу нафти газу і нафтопродуктів, частка яких в загальному експорті становить понад 90%.

Населення[ред.ред. код]

Чисельність населення — 13,1 млн (оцінка на липень 2010). Основну частину народу Анголи становлять три етнічні групи: овімбунду (37%), амбунду (мбунду) (25%) і баконго (13%). Решта народності, що населяють країну — чокве, гангуела, нханека-Хумб, Амбо, гереро і ксіндунга. Близько 2% населення становлять африкано-європейські мулати, 1% — білі, переважно асимільовані португальці. Зростання населення в країні становить близько 2% щорічно.

Мови[ред.ред. код]

Офіційна державна мова — португальська. Населення використовує африканські мови банту: умбунду (південний мбунду) — мова овімбунду, кімбунду (північний мбунду), киконго, чокве, кваньяма.

Релігія[ред.ред. код]

Більше 53% населення в Анголі — християни. Більшість з них — католики (38%) і протестанти (15%). Близько 47% ангольців сповідують місцеві вірування.

Ангола стала першою країною в світі де заборонили іслам[6]

Здоров'я[ред.ред. код]

В Анголі досить велика дитяча смертність — в середньому 178 з 1000 вмирають в перший рік життя (1-е місце у світі). Середня тривалість життя ангольців становить для чоловіків — 37,5 років, для жінок — 39,5 років. У 2007 році 2,1% населення було заражено вірусом імунодефіциту (ВІЛ). Щороку від цієї хвороби помирає близько 11 тис. осіб.

Освіта[ред.ред. код]

Культура[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Атлас мира. Государства и территории мира. Справочные сведения. — Роскартография, 2010. — С. 14. — ISBN 978-5-85120-295
  2. Census.gov (2013). «Country Rank. Countries and Areas Ranked by Population: 2013». U.S. Department of Commerce. Архів оригіналу за 2013-05-09. Процитовано 2013-05-09. 
  3. Department of Economic and Social Affairs Population Division World Population Prospects, Table A.1 (.PDF) United Nations (2009). Процитовано 2009-03-12.
  4. а б в г «Angola». International Monetary Fund. Архів оригіналу за 2013-07-19. Процитовано 2013-04-17. 
  5. Майорец М., Симонов К., 2013, С. 215
  6. Islam Banned in Angola: http://guardianlv.com/2013/11/islam-banned-in-angola/ Pierwszy kraj na świecie zdelegalizował islam: http://gosc.pl/doc/1791269.Pierwszy-kraj-na-swiecie-zdelegalizowal-islam В Анголі заборонили іслам http://poglyad.com/stories/story-8544

Див. також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

Гірничий енциклопедичний словник, т. 3. / За ред. В. С. Білецького. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2004. — 752 с. ISBN 966-7804-78-X

Посилання[ред.ред. код]

Ангола Це незавершена стаття з географії Анголи.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.