Тілопо гендерсонський
| Тілопо гендерсонський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Ptilinopus insularis (North, 1908) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Тілопо гендерсонський[2] (Ptilinopus insularis) — вид голубоподібних птахів родини голубових (Columbidae)[3]. Ендемік острова Гендерсон в групі островів Піткерн.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 22 см. Голова, шия, груди і верхня частина спини сизувато-сірі, на лобі темно-рожева пляма, окаймлена жовтою смугою. Решта тіла має оливково-зелене забарвлення, нижня частина тіла дещо світліша, гузка жовтувата. Хвіст має бронзовий відблиск, його кінчик білий. Крила мають жовтуватий відтінок, їхні кінчики білуваті. Дзьоб жовтувато-зелений, очі і лапи оранжево-червоні.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Гендерсонські тілопо є ендеміками невеликого, безлюдного острова Гендерсон в групі островів Піткерн[4]. Вони живуть у вологих тропічних лісах з густим підліском. Живляться плодами 19 різних видів рослин, віддають перевагу плодам Procris pedunculata. В кладці одне яйце.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує цей вид як вразливий. За оцінками дослідників, популяція гендерсонських тілопо становить близько 3000 птахів.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Ptilinopus insularis. Архів оригіналу за 30 листопада 2021. Процитовано 30 листопада 2021.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Pigeons. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 19 жовтня 2021. Процитовано 22 листопада 2021.
- ↑ Graves GR (1992). The endemic land birds of Henderson Island, Southeastern Polynesia: Notes on natural history and conservation (PDF). The Wilson Journal of Ornithology. 104 (1): 32—43. JSTOR 4163114. Архів оригіналу (PDF) за 4 липня 2020. Процитовано 30 листопада 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
- David Gibbs, Eustace Barnes und John Cox: Pigeons and Doves. A Guide to the Pigeons and Doves of the World. Pica Press, Sussex 2001, ISBN 90-74345-26-3.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |