Тірггель
 | |
| Походження |
 Швейцарія |
|---|---|
| Необхідні компоненти | борошно |
Тірггель — традиційне різдвяне печиво з Цюриху, Швейцарія.[1] Виготовлені з борошна та меду, вони тонкі, жорсткі та солодкі.
Історія[ред. | ред. код]
Тірггель вперше згадується в Цюриху у 1461 році як Dirgel.[2] Відтоді їх виготовляли там за допомогою майстерно різьблених дерев'яних форм із зображенням біблійних чи регіональних тем.[3] Нещодавно дерев'яні форми, чотири з яких виставлені в Швейцарському національному музеї, замінили полікарбонатними, з якими легше працювати.[3]
Підготовка[ред. | ред. код]
Тісто тірггель складається з борошна, 29 відсотків меду, трохи цукру та води;[4] хоча одне джерело повідомляє, що воно виготовляється або виготовляється без цукру, що вважається ознакою дохристиянського походження тиргеля.[5]
Тісто видавлюється дуже тонким шаром у майстерно вирізані форми різної форми та розміру. Печиво випікається в високотемпературній духовці при 400 °C (752 °F) лише на 90 секунд[6] і потрібен правильний час, щоб отримати правильний результат.
Споживання[ред. | ред. код]
Оскільки тіргелі тверді та сухі, їх найкраще посмоктати, що дозволяє виразніше відчути медовий смак.
Тірггелі також дуже довговічні. У 1939 році швейцарський письменник Емануель Стікельбергер писав, що «тиргель має чудову властивість не черствіти, і чим твердішим він стає, тим приємніше його гризти».[7] З огляду на їх складний орнамент, традиційно виготовлений тирггель часто взагалі не їдять місяцями або роками, а замість цього зберігають як прикрасу.[8]
Див. також[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ Züri Tirggel (German) . SF Tagesschau. 6 грудня 2008. Процитовано 7 грудня 2008.[недоступне посилання з 01.03.2018]
- ↑ For details see Schweizerisches Idiotikon, vol. XIII 1567 ff., article Tirggel.
- ↑ а б Pfändler, Stefanie (3 грудня 2008). Wenn es duftet, ist wieder Tirggelzeit (PDF) (German) . Tages-Anzeiger. Архів оригіналу (PDF) за 6 March 2016. Процитовано 7 грудня 2008.
- ↑ Baker, Margaret (1992). Discovering Christmas Customs and Folklore: A Guide to Seasonal Rites. Osprey Publishing. с. 35. ISBN 0747801754.
{{cite book}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Wernecke, Herbert Henry (1959). Christmas Customs Around the World. Westminster John Knox Press. с. 65. ISBN 0664242588.
- ↑ Tirggel-Herstellung (German) . Honegger Confiserie Wald. Архів оригіналу за 29 жовтня 2012. Процитовано 7 грудня 2008.
- ↑ Stickelberger, Emanuel (1939). Heisst ein Haus zum Schweizerdegen: Tausend Jahre deutschschweizerischen Geisteslebens (German) . Т. II. O. Walter a.-g. с. 688.
- ↑ Spicer, Dorothy Gladys (1958). Festivals of Western Europe. Forgotten Books. с. 218. ISBN 1605068012.
Література[ред. | ред. код]
- Ott, Ernst (1967). Der Tirggel. Schweizer Volkskunde. Schweizerische Gesellschaft für Volkskunde. 57 (1–6). ISSN 0048-9522. OCLC 1765168.
- Schuh, Gotthard (1941). Tirggel. Ein altes Weihnachtsgebäck. Mit einer Kulturhistorischen Einführung von Edwin Arnet. Amstutz und Herdeg. OCLC 3561897.
- Schweizerisches Idiotikon, Band XIII, Spalten 1567—1573, Artikel Tirggel (digitalisate).
- Zogg, Annemarie (1992). Züri-tirggel: Bräuche, Bilder, Herstellung. Zürcher Kantonalbank. OCLC 32194377.
Посилання[ред. | ред. код]
- Hans-Peter Schifferle, Christoph Landolt: Wienachtsguetsli — die Klassiker, in: Wortgeschichte of December 15, 2016, published by Schweizerisches Idiotikon.