Український культурологічний клуб
Украї́нський культурологі́чний клуб (УКК) — перша незалежна громадська організація в радянській Україні.
Історія[ред. | ред. код]
Зустріч ініцітивної групи відбулася 6 серпня 1987 у київському кафе «Любава» на Оболоні під егідою райкому комсомолу. Установчі збори УКК відбулися 16 серпня 1987 на дачі в Аркадія Киреєва — першого голови ради клубу. У 1987—1988 УКК об'єднав людей демократичних поглядів, провідну роль у ньому відігравали колишні політв'язні Євген Сверстюк, Сергій Набока (голова ради), Олесь Шевченко, Ольга Гейко-Матусевич, Віталій Шевченко, Леонід Мілявський, Інна Чернявська, Мар'ян Бєлєнький[1], Лариса Лохвицька, Володимир Федько[2] та ін.
Діяльність[ред. | ред. код]
Український культурологічний клуб проводив засідання практично щотижня. Теми засідань торкалися процесів зросійщення в Україні, приховування геноциду українського народу 1932—1933 років, замовчування наслідків Чорнобильської катастрофи, захисту історичних пам'яток, розкриття «білих плям» в українській історії тощо.
Засідання УКК збирали до 400 учасників. Влада відмовила Клубу в наданні приміщень, намагалася дискредитувати УКК в ЗМІ. Однак Клуб продовжував активно працювати, збираючись окремими секціями (їх було 6) на приватних квартирах та проводячи свої заходи просто неба. Для участі в його засіданнях таємно приїжджали зі Львова, Одеси, Дніпропетровська, Чернігова, Донецька. Теми засідань УКК висвітлювалися на сторінках відновленого В'ячеславом Чорноволом «Українського вісника». Діяльність УКК отримала широкий резонанс за кордоном. Всі активісти УКК перебували під наглядом КГБ.
26 квітня 1988 року активісти УКК на площі Жовтневої Революції (Майдан Незалежності) у м. Києві вчинили спробу провести перший в УРСР несанкціонований мітинг, присвячений другій річниці аварії на Чорнобильській АС. Спроба проведення мітингу була придушена, учасники жорстко побиті й арештовані молодиками в цивільному з червоними пов'язками, які представлялись «громадськими активістами».
Трансформація в УГС[ред. | ред. код]
У 1988 рада Українського культурологічного клубу ухвалила рішення увійти повним складом до Української Гельсінкської Спілки (УГС).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Сергій Грабовський (07.08.2007). Вони прийшли, щоб звільнити нас: до двадцятиріччя УКК. pravda.com.ua. Архів оригіналу за 2 лютого 2021. Процитовано 29 січня 2021.
- ↑ Федько, Володимир. Гриф «цілком таємно». Як замовчували Чорнобиль. https://www.ar25.org. Архів оригіналу за 28 квітня 2018.
Джерела[ред. | ред. код]
- Олесь Шевченко. Київська весна.— К.: Видавництво О.Теліги. — 2005.— 576 с.