Успенська площа
| Успенська площа | |
|---|---|
 Свято-Успенський собор, Половиця (поч. XX ст., колоризована світлина) | |
| Населений пункт | Дніпро |
| Місцевість | Половиця |
| Район | Соборний район |
| Історичні відомості | |
| Назва на честь | Успенського собору |
| Колишні назви | площа Дем'яна Бідного |
| Загальні відомості | |
| Протяжність | 350 метрів |
| Транспорт | |
| Покриття | асфальтове |
| Зовнішні посилання | |
| Мапа | |
 Успенська площа у Вікісховищі | |
Успенська площа — площа у Соборному районі міста Дніпро, колишній церковний майдан слободи Половиця й одна з головних площ Катеринославу.
Успенська площа займає два міських квартали. Площа є продовженням осі вулиці В'ячеслава Липинського, яку після закінчення площі продовжує Ливарна вулиця. Початок на перехресті перпендикулярної осі вулиць Шолом-Алейхема й Коцюбинського; кінець — на перехресті
Довжина вулиці — 350 метрів; ширина — 100 метрів.
Історія[ред. | ред. код]
Половицька назва не зберіглася. Після побудови Свято-Успенського собору площа отримала назву від нього.
1923 року площу було перейменовано на площу Дем'яна Бідного, на ім'я модного тоді пролетарського поета Юхима Придворова, що взяв собі цей псевдонім.[1]
2015 року, розпорядженням міського голови Бориса Філатова площі повернуто катеринославську назву.
Свято-Успенський собор[ред. | ред. код]
Дерев'яний п'ятиглавий Успенський собор займав місце на початку Ливарної вулиці, на місці нинішнього скверу Кирила і Методія. Проект Успенського кам'яного собору розроблено 1837 року у Петербурзі членами Будівельного комітету та Комісії проектів та кошторисів, архітекторами Людвігом Шарлеманем й Пьєтро Вісконті, які розробили роком раніше Троїцький кафедральний собор. Проекти виконані в російсько-візантійському стилі, що інтенсивно насаджався за правління Миколи I (1825—1855), який є штучним поєднанням пізнього класицизму з елементами російської та візантійської храмової архітектури.[2]
Успенський кам'яний собор звели подалі на південний захід від дерев'яного храму в 1839—1850 роках. Церковна будівля представляє собою прямокутник, що завершувало п'ять шоломоподібних куполів. Оформлення фасаду було дуже суворим, з мінімумом декору. Успенський собор був зовні подібен Троїцькому собору. Виділявся храм своєї дзвіницею, тривалий час була найвищою будівлею нижньої частини міста. 1936 року храм закрили, куполи та дзвіницю знесли, а саму будівлю перебудували в міську лікарню № 10.[2]
Дзвіниця храму містила угорі головний катеринославський годинник братів «Бутеноп», що також виробили годинник для Спаської башти московського кремля.[3]
Перехресні вулиці[ред. | ред. код]
- вулиця В'ячеслава Липинського,
- вулиця Шолом-Алейхема,
- вулиця Михайла Коцюбинського,
- вулиця Якова Самарського,
- вулиця Павла Нірінберга,
- Крутогірний узвіз,
- Ливарна вулиця.
Будівлі[ред. | ред. код]
- № 1 — Загальноосвітня середня школа № 100 - Ліцей,
- № 5 — взірець давньої половицької архітектури — будинок купця Давида Пчолкіна (Бджолкина) — з 2006 року тут готель «Еден»,
- № 7 — прокуратура,
- № 11 — готель «Дворянський» — розташовано у давній садибі ще до-Катеринославського часу міста,
- № 11а — одноповерхова садиба козацької старшини старої Половиці,
- № 14 — Будинок учителя Управління освіти і науки Дніпропетровської міської ради, раніше — Дніпровський театрально-художній коледж,
- № 16 — будівля Свято-Успенського собору, колишня міська лікарня № 10; інша будівля — колишня середня загальноосвітня школа № 22.
Галерея[ред. | ред. код]
-
Ліцей № 100 (Успенська площа, 1) -
Садиба купця Давида Пчолкина (Успенська площа, 5) -
Одноповерхова садиба козацької старшини старої Половиці (Успенська площа, 11-А)
Джерела[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Кавун, Максим. Жизнь и смерть городских названий. gorod.dp.ua. Процитовано 15 червня 2019.
- ↑ а б Максим Кавун. Архитекторы петербургских дворцов и храмов Екатеринослава. gorod.dp.ua. Процитовано 26 травня 2019.
- ↑ Кавун, Максим. Гений места. ЦУМ и вокруг ЦУМа - "Деловое сердце" Днепропетровска. gorod.dp.ua. Процитовано 28 квітня 2019.
| ||||||||||||||