Фадєєв Анатолій Всеволодович

Фадєєв Анатолій Всеволодович
Народився	9 (22) квітня 1908 Іркутськ, Російська імперія
Помер	4 жовтня 1965(1965-10-04) (57 років) Москва, СРСР
Країна	Російська імперія  СРСР
Діяльність	науковець
Alma mater	Російський державний педагогічний інститут імені О. І. Герцена
Заклад	Gulia Abkhaz Institute of Humanitarian Studiesd ОНУ ім. І. І. Мечникова Ростовський державний університетd Історичний факультет МДУ Інститут історії АН СРСР
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Нагороди

Анатолій Всеволодович Фадєєв (1908—1965) — радянський історик Росії, кавказознавець

Життєпис

Народився 22.05.1908 в Іркутську.

Після закінчення 1929 гуманітарно-економічного відділення Ленінградського держ. педагогічного ін.-ту ім. О. І. Герцена працював викладачем суспільствознавства в сухумській середній школі. У 1929—1931 проходив службу в червоній армії. Від 1931 працював науковим співробітником Абхазького ін-ту мови та історії Грузинського філіалу АН СРСР. 1934 під керівництвом академіка В. Волгіна брав участь у підготовки публікації документів з історії народів Кавказу. 1935 присуджено вчений ступінь кандидата історичних наук. У другий половині 1930-х переведено на посаду доцента історичного ф-ту ОДУ. Наприкінці 1930-х став завідувачем кафедри історії СРСР ОДУ. У числі перших викладачів ОДУ добровільно пішов на фронт. Брав участь в обороні Одеси, нагороджений орденом Червоної Зірки та медалями. Після закінчення війни чотири роки працював заступником начальника кафедри військової історії Московського Військово-педагогічного ін-ту радянської армії, а потім два роки на посаді доцента кафедри історії СРСР у Ростовському держ. ун-ті. Від 1951 до 1959 доцент, а згодом проф. МДУ. Від 1953 співробітник ін-ут історії АН СРСР, де у квітні 1954 захистив докторську дисертацію на тему «Россия и восточный кризис 20-х годов XIX в.», 1958 отримав звання проф-а. Був автором підручників з історії СРСР для вищих навчальних закладів та середньої школи. Від часу створення журналу «История СССР» входив до його редакційної колегії. Помер 4.10.1965 у Москві.

Науковий доробок

Написав понад 150 наукових праць, у тому числі 18 книжок, серед яких — 5 монографій. В силу загальної концепції радянській історіографії у перші десятиліття — викриття колоніальної політики самодержавства, основний масив досліджень вченого був присвячений вивченню насильницького підкорення народів Кавказу. Наслідком чого стало видання праць з історії абхазького, осетинського і балкарського народів у ХІХ ст. У фундаментальній роботі «Россия и Кавказ в первой трети XIX в.» показав значення кавказької проблеми у системі зовнішньої політики Росії, відношення до цієї проблеми різних верств російського суспільства та участь в її вирішенні самих народів Кавказу. «Очерки экономического развития Степного Предкавказья в дореформенный период» уперше в історичній літературі розглянув економічне освоєння краю в контексті боротьби феодально-кріпацьких та буржуазних тенденцій соціально-економічно розвитку, що мало велике значення для пояснення особливостей генезису капіталізму на південних окраїнах Росії. Ще одним вектором наукових інтересів історика була військово-патріотична тема. У науково-популярній книжки «Отечественная война 1812 года» виклав події, розкрив морально-політичну перевагу російської армії та відмітив значення перемоги Росії у цій війні для подальшої історії Європи й Азії. Книжка «Подвиг Одессы» витримала три видання — 1958, 1960, 1963. Подвигу героїв, що відстоювали плацдарм поблизу Новоросійська у 1943 присвятив книжку «Герои Малой Земли». Останнім вагомим внеском у розвиток історичної науки стала участь у роботі над виданням багатотомної «Истории СССР с древнейших времён до наших дней» — завідувач сектору дожовтневого періоду. Близько 40 статей історика увійшли до «БСЭ».

Праці

• Русский царизм и крестьянская реформа в Абхазии. — Сухуми, 1932; Абхазия в первой четверти ХІХ в. // Труды ОГУ. Т. І. — Одесса, 1939;
• Одесский университет за 75 лет (1865—1940). — Одесса, 1940 (член колективу авторів);
• Декабристы на Дону и на Кавказе. Исторический очерк. — Ростов-на-Дону, 1950;
• Суворов на Дону и в Приазовье. — Ростов-на-Дону, 1950;
• Героическая оборона Одессы в 1941 г. — М., 1955;
• Герои Малой Земли. — М., 1957;
• Очерки экономического развития Степного Предкавказья в дореформенный период. — М., 1957;
• Россия и восточный кризис 20-х годов XIX в. — М., 1958;
• Подвиг Одессы. — М., 1958;
• Россия и Кавказ в первой трети XIX в. — М., 1960;
• Отечественная война 1812 года. — М., 1962;
• Эхо революции 1905 года. — М., 1965;
• Россия и народы Северной Азии. Вклад русского народа в экономическое и культурное развитие Сибири. — М., 1965;
• Идейные связи и культурная жизнь народов дореформенной России. — М., 1966.

Література

• Анатолий Всеволодович Фадеев // История СССР. — 1965. — № 6. — С. 229—232;
• Історія Одеського університету за 100 років. — К., 1968. — С. 336;
• Исмаил-Заде Д. Фадеев А. В. // СИЭ. — Т. 14. — М., 1973. — С. 946;
• Петровський Е. П. Кадрова ситуація на історичному факультеті Одеського державного університету в 1930-х роках // Проблеми історії України: факти, судження, пошуки. — Вип. 13. — К., 2005. — С. 261, 264.