Фон (одиниця гучності)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Криві рівних гучностей

Фон (дав.-гр. φωνή звук) — логарифмічна одиниця для оцінки рівня гучності звуку.

Шкала фонів від шкали децибел відрізняється тим, що в ній значення гучності корелюються із чутливістю людського слуху на різних частотах. У чистого тону із частотою 1000 Гц рівень у фонах чисельно дорівнює рівню в децибелах, для інших частот використають виправлення з таблиці або спеціального графіку — кривих рівних гучностей, що являє собою стандартизоване (ISO 226) сімейство кривих, називаних також ізофонами.

Наприклад, якщо синусоїдальна хвиля частотою 100 Гц створює звуковий тиск з рівнем 60 дБ, то, провівши прямі, що відповідають цим значенням на діаграмі, знаходимо на їхньому перетинанні ізофону, що відповідає рівню гучності 50 фон, — виходить, даний звук має рівень гучності 50 фон.

Ізофона «0 фон», позначена пунктиром, характеризує поріг чутності звуків різної частоти для нормального слуху.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • П. Линдсей, Д. Норман Переработка информации у человека — М: Мир, 1974
  • Севашко А. В. Звукорежиссура и запись фонограмм. Профессиональное руководство — Изд.: Додэка-XXI, 2007
  • Бурдун Г. Д., Базакуца В. А. Единицы физических величин — Х: Вища школа, 1984
  • ISO 226:2003 Акустика. Нормальные кривые равной громкости

Посилання[ред.ред. код]