Філіпп Жаккотте
| Філіпп Жаккотте | ||||
|---|---|---|---|---|
| Philippe Jaccottet | ||||
_by_Erling_Mandelmann_-_3.jpg) Філіп Жаккотте, фотографія Ерлінга Мандельманна, 1991 р. | ||||
| Народився |
30 червня 1925 (98 років) Мудон, кантон Во, Швейцарія | |||
| Помер |
24 лютого 2021[1][2][3] (95 років) Гриньян[2][3] | |||
| Поховання | Гриньян | |||
| Громадянство |
.svg){kind=small} Швейцарія | |||
| Місце проживання | Гриньян | |||
| Діяльність | поет, есеїст, перекладач | |||
| Сфера роботи | творче та професійне письмоd[4] і перекладацтво[d][4] | |||
| Alma mater | Лозанський університет | |||
| Мова творів | французька | |||
| Роки активності | 1943 — 2021 | |||
| Жанр | вірші, есеї | |||
| Членство | Німецька академія мови і поезії, Баварська академія витончених мистецтв і Comité des intellectuels pour l'Europe des libertésd | |||
| Родичі | Florian Rodarid | |||
| У шлюбі з | Anne-Marie Jaccottetd | |||
| Премії | Велика премія Французької академії за поезію (1992), Велика національна премія поезії (1995), Ґонкурівська премія з поезії (2003) | |||
|
| ||||
 Філіпп Жаккотте у Вікісховищі | ||||
 Висловлювання у Вікіцитатах | ||||
Філі́пп Жаккотте́ (фр. Philippe Jaccottet; 30 червня 1925 — 24 лютого 2021) — швейцарський франкомовний поет, літературний критик та перекладач.
Життєпис[ред. | ред. код]
Філіпп Жаккотте народився 30 червня 1925 року в Мудоні (Во, Швейцарія). У 1933 році його родина переїхала до Лозанни, де він вступив до гімназії, а згодом до Лозаннського університету. Першу збірку віршів написав у п'ятнадцять років. Коли йому виповнилося шістнадцять, на врученні премії Рамбера 27 червня 1941 року познайомився з швейцарським поетом Гюставом Ру, з яким вів листування з 1942 по 1976 рр. Протягом навчання в Лозанні Жакотте почав друкуватися у періодичних виданнях, зокрема в цей період з'явилася його перша п'єса «Персиваль» (1945) та вірші «Елегія» (1943—1944), «Тіням» (1944) та «Ірис» (1945). Його першу збірку було надруковано у травні 1945 року, але Жаккотте знищив наклад. У червні 1946 року отримує диплом бакалавра, того ж року, під час подорожі до Італії, знайомиться з італійським поетом Джузеппе Унгаретті, якого починає перекладати у 1948 році.
Восени 1946 року на запрошення швейцарського видавця Анрі-Луїса Мермо, з яким він познайомився в 1944 році у Лозанні, Жаккотте переїжджає до Парижу, де працює над перекладами, зокрема «Смерті у Венеції» Томаса Манна, та пише статті та рецензії. Саме в Парижі Жаккотте знайомиться з новим поколінням французьких поетів — Івом Бонфуа, Жаком Дюпеном, Андре дю Буше, Франсісом Понжем, та поступово починає знаходити свій власний голос: «Філіпп Жаккотте, що, як нам здається, не дозволяє собі замінювати власне слово якимось іншим голосом, не піддається спокусі вдаватись до драматургії, до поліфонічної вигадливості; тим більше він не відступиться від вірша, замінивши його на якесь незалежне життя на безлюдному обрії безосібної мови».[7]
Після одруження з художницею Анн-Марі Еслер у 1953 році Жаккотте переїжджає до міста Гриньян на півдні Франції. Того ж року в видавництві Ґаллімар виходить друком його збірка «Пугач» (фр. L'Effraie), яку він вважає своїм справжнім літературним дебютом. У 1954 році народжується син Жаккотте Антуан, а у 1960 році — донька Марі. 29 червня 1956 року Жаккотте отримує премію Рамбера. Протягом 1960-х років Жаккотте працює над перекладами Фрідріха Гельдерліна та Джузеппе Унгаретті. 1968 року у видавництві Ґаллімар було опубліковано його монографію про Гюстава Ру. 1974 року помирають матір та вітчим Жаккотте. В цей же час Жаккотте познайомився з поетом П'єром Анрі Журданом.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Велика премія Французької академії за поезію (1992),
- Велика національна премія поезії (1995),
- Ґонкурівська премія з поезії (2003)
- Премія Шиллера (2010)
Вибрані твори[ред. | ред. код]
- 1947 Реквієм (фр. Requiem)
- 1953 Пугач (фр. L'Effraie)
- 1956 Елементи одного сновидіння (фр. Éléments d'un songe)
- 1958 Невіглас (фр. L'Ignorant)
- 1963 Пора сівби (фр. La Semaison)
- 1969 Уроки (фр. Leçons)
- 1970 Краєвиди з відсутніми фігурами (фр. Paysages avec figures absentes)
- 1988 Прогулянка під деревами (фр. La promenade sous les arbres)
Переклади українською[ред. | ред. код]
- Жаккотте Ф. Поезія 1946—1967 / З фр. пер. О. Жупанський, передм. Ж. Старобінські. — Київ: Юніверс, 2003. — 176 с.
- Жаккотте Ф. Зошит зелені: вибрані твори; пер. з франц. Дмитра Чистяка. Київ: Саміт-книга, 2020. 488 с. ISBN 978-966-986-296-9
Література[ред. | ред. код]
Чистяк Д.О. Інтермедіальний полілог у поезії Ф.Жаккотте // Фрізманівські читання: науково-методична спадщина, продовження традицій: мат. Всеукр.наук.-практ.конф., м.Харків, 24.09.2020 р. Харків: ХНПУ ім.Г.Сковороди, 2020. С.97-98.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://actualitte.com/article/99071/auteurs/l-ecrivain-et-critique-litteraire-philippe-jaccottet-est-mort
- ↑ а б Fichier des personnes décédées
- ↑ а б Le Monde / J. Fenoglio — Paris: Société éditrice du Monde, 1944. — ISSN 0395-2037; 1284-1250; 2262-4694
- ↑ а б Czech National Authority Database
- ↑ Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ LIBRIS — 2012.
- ↑ Жан Старобінські. Говорити голосом дня // Жаккотте, Ф. Поезія 1946—1967. — Київ: Юніверс, 2003. — с. 7.
|
Це незавершена стаття про літератора. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |