Фрідріх Гельдерлін

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фрідріх Гельдерлін
Friedrich Hölderlin
Friedrich hoelderlin.jpg
Дата народження: 20 березня 1770(1770-03-20)
Місце народження: Лауффен-на-Неккарі
Дата смерті: 7 червня 1843(1843-06-07) (73 роки)
Місце смерті: Тюбінген
Громадянство: німецьке
Мова творів: німецька
Рід діяльності: поет
Напрямок: класицизм, романтизм

Йоганн Християн Фрідріх Гельдерлін (нім. Johann Christian Friedrich Hölderlin; *20 березня 1770 — †7 червня 1843) — видатний німецький поет-романтик.

Біографія і творчість[ред.ред. код]

Ще студентом Тюбінгенського університету Гельдерлін почав писати вірші, у формі та змісті яких помітне наслідування Клопштоку. Фрідріх Шиллер сильно вплинув на молодого Гільдерліна. У студентські роки його однокурсником і найкращим другом був Гегель, з яким у подальшому Гельдерлін кілька років листувався. У 17941795 Гельдерлін жив у Єні. У 1794 році відвідував лекції Фіхте в Єнському університеті. Тут, у центрі романтичного руху, він познайомився з представниками нового літературного напрямку; саме тут у Гельдерліна виявилися вперше ознаки іпохондрії. Болісний настрій посилився під впливом безнадійної і пристрасного кохання до матері одного зі своїх учнів, він бачив у ній втілення фантастичного ідеалу жінки, що вже з самих юних років був предметом мрій. Згодом Гельдерлін зобразив її під ім'ям Діотіми у своєму романі «Гіперіон».

Рідний дім Гельдерліна, бл.1840

В 1798 р. Гельдерлін розлучився зі своєю Діотімою, переїжджав з місця на місце і у 1802 р. повернувся на батьківщину з очевидними ознаками божевілля. Найбільший з творів Гельдерліна — роман «Гіперіон», що являє собою ніби сповідь поета. Характерна риса роману — чисто романтичне прагнення пов'язати філософію та поезію так, що межа між ними зовсім зникає: для Гельдерліна влаштовує тільки та наукова система, що пов'язана гармонією з ідеалом прекрасного. Ідеї,що дотичні поглядам Гельдерліна, пізніше розвиваються в філософських системах Шеллінга та Гегеля. У романі цікава й інша сторона: болісна мрійність і надзвичайно розвинене почуття витонченого створили в Гельдерліні відразу до сучасної дійсності; він зображує свій час і своїх співвітчизників у карикатурах, а свій ідеал шукає під дорогим йому небом Еллади.

Вежа Гельдерліна, Тюбінген

Крім «Гіперіона», за Гельдерліном лишилась ще незакінчена трагедія «Смерть Емпедокла» — ліричний вірш у драматичній формі, що слугує, як і «Гіперіон», виразником настрою поета; перекази з Софокла — «Антігона» та «Цар Едіп » — і низка ліричних віршів. Лірика Гельдерліна пройнята пантеїстичнім світоглядом: християнські ідеї з'являються ніби випадково; загалом, настрій Гельдерліна — настрій грека-елліна, що побожно схиляється перед величчю божественної природи. Вірші Гельдерліна багаті на ідеї та почуття, іноді піднесені, іноді ніжні та меланхолійні; мова його — надзвичайно музична, виблискує яскравими образами, особливо в численних описах природи.

Визнання і спадщина[ред.ред. код]

«Гельдерлінівське відродження» — це важлива тенденція у світовій поезії другої половини XX — початку XXI століть. Це стосується як переказів та перекладів його віршів багатьма мовами, яким віддають свої сили в цей період найвидатніші поети, так і ширшого досвіду засвоєння поетики ранніх, романтичних, і його пізніх творів. Твори Гельдерліна не тільки по-новому перекладали і вивчали, але й публічно декламували (наприклад, у Берліні в експресіоністському «Новому клубі»).

Поезія, проза, переклади і сама постать Гельдерліна стимулювала до роздумів філософів і теологів (Вільгельм Дільтей, Карл Ясперс, Гайдеггер, Вальтер Беньямин, Морис Бланш Аріс Фіоретос, Ганс Кюнг), філологів ( Роман Якобсон, Петер Сонді), письменників (Стефан Цвейг, Георг Гейм, Петер Хертлінг та ін.).

Гельдерлін та музика[ред.ред. код]

На вірші Гельдерліна писали музику, серед багатьох інших:

Література[ред.ред. код]

  • Гельдерлін «Sämmtliche Werke» вид. в 1846 р.;
  • Гельдерлін «Dichtungen» в 1884 р. (Тюбінген.), з біогр. нарисом Köstlin’a.
  • Jung «Hölderlin und seine Werke» (1848);
  • Litzmann «H’s. Leben» (Берлін, 1890)
  • Wilbrandt в «Führende Geister» (Bd. II, 1890).
  • Энциклопедический Словарь Брокгауза и Ефрона (1890—1907)(рос.)

Посилання[ред.ред. код]