Халіков Георгій Журович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Халіков Георгій Журович
 Майстер-сержант
Загальна інформація
Народження 24 березня 1970(1970-03-24)
Березине
Смерть 26 жовтня 2021(2021-10-26) (51 рік)
Гранітне (Волноваський район)
Громадянство Україна Україна
Псевдо «Дядя Жора»
Військова служба
Роки служби 2016—2021
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Механізовані війська
Формування
 93 ОМБр
Командування
Головний сержант роти
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Халіков.

Гео́ргій Жу́рович Ха́ліков (1970—2021) — майстер-сержант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1970 року в селі Березине Тарутинського району Одеської області. Мешкав на Полтавщині (Шишацький район). Працював у правоохоронних органах.

Майстер-сержант підрозділу 93-ї бригади, в ЗС України — з 2016 року.

26 жовтня 2021 року загинув внаслідок артилерійського обстрілу позицій ЗСУ у смузі відповідальності ОТУ «Схід» поблизу села Гранітне.

Без Георгія залишилося троє синів, цивільна дружина та брат. Середній син Опанас Халіков загинув 25 квітня 2022 року під Ізюмом Харківської області[1][2].

Похований в смт Березине 29 жовтня 2021-го[3].

Нагороди і вшанування[ред. | ред. код]

  • Указом Президента України № 25/2022 від 21 січня 2022 року «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України» — нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[4]
  • Пам'ять військовослужбовця вшановано меморіальною дошкою на Меморіальному комплексі в смт Тарутине на Одещині
  • Поблизу місця загибелі в грудні 2021 року його побратимами встановлено пам'ятний знак.[5]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Відчував, що не вийде з того пекла живим. www.ukrinform.ua (укр.). Процитовано 5 березня 2023.
  2. ↑ Опанас та інші лицарі: державних нагород удостоєні ще понад 400 воїнів, 94 – посмертно. novynarnia.com (укр.). 22 травня 2022. Процитовано 5 березня 2023.
  3. ↑ На Одещині попрощалися із загиблим бійцем із Полтавщини Георгієм Халіковим
  4. ↑ Указ Президента України № 25/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
  5. ↑ Побратими Георгія Халікова встановили пам'ятну дошку в селі Гранітне

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Халіков_Георгій_Журович&oldid=38701896