Березине
| Селище Березине | |
|---|---|
 | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Одеська область |
| Район |  Болградський район
|
| Громада | Тарутинська селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | UA51060170020075321 |
| Основні дані | |
| Засновано | 1816 |
| Статус | із 2024 року |
| Площа | 4,16 км² |
| Населення | ▼ 3343 (01.01.2022)[1] |
| Густота | 811 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 68542 |
| Телефонний код | +380 4847 |
| Географічні координати | 46°14′12″ пн. ш. 29°12′09″ сх. д. / 46.23667° пн. ш. 29.20250° сх. д.Координати: 46°14′12″ пн. ш. 29°12′09″ сх. д. / 46.23667° пн. ш. 29.20250° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 39 м |
| Водойма | р. Когильник
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | Березине |
| До райцентру: | |
| - фізична: | 8 км |
| - автошляхами: | 8,2 км |
| До обл. центру: | |
| - автошляхами: | 145 км |
| Селищна влада | |
| Адреса | вул. Красна, 201, смт Тарутине, Болградський р-н, Одеська обл., 68500 |
| Карта | |
  Березине | |
 Березине | |
| |
|
| |
Березине́ (у минулому: Село № 7) — селище в Україні, у Тарутинській селищній територіальній громаді Болградського району Одеської області. Розташовано на річці Когильнику (Кундуку), на шляху Одеса — Комрат, засноване свого часу німецькими колоністами. Залізнична станція.
Історичні відомості
Засноване у 1816 році німецькими колоністами. Селище назване на честь перемоги російських військ у Битві на Березині.
За даними 1859 року у німецькій колонії Березине (Ротунда) Аккерманського повіту Бессарабської області мешкало 1618 осіб (735 чоловічої статі та 721 — жіночої), налічувалось 171 дворове господарство, існували лютеранський молитовний будинок та сільське училище[2].
Станом на 1886 рік у колонії Клястицької волості мешкало 2334 особи, налічувалось 258 дворових господарств, існували лютеранська церква, школа та лавка[3].
За переписом 1897 року кількість мешканців зросла до 2054 осіб (1031 чоловічої статі та 1023 — жіночої), з яких 1983 — протестантської віри[4].
У 1917 році на Бессарабській залізниці, до складу якої входила станція Березине, було створено залізничний комітет, який очолив боротьбу залізничників за впровадження 8-годинного робочого дня. У вересні залізничники Березине взяли участь у масовому страйку, який було жорстоко придушено Тимчасовим урядом[5].
У ході Другої світової війни у 1941—1944 рр. селище перебувало під румунською окупацією.
Статус селища міського типу затверджене рішенням виконавчого комітету Одеської обласної Ради депутатів трудящих від 15 серпня 1957 року.
У липні 1995 року Кабінет Міністрів України ухвалив рішення про приватизацію Березинського радгоспу[6].
Сучасність
Селище активно розвивається, будуються вулиці з твердим покриттям, проходить модернізація водопостачальної мережі, газифікуються вулиці, проведено благоустрій центрального парку. Діють пільги для підприємців-початківців, що є стимулом для розвитку економіки селища.
У Березине функціонує сучасна амбулаторія, православна церква, середня школа, бібліотека, дитячий садок на 45 місць (будується ще один — на 80 місць), клуби. На території селища розташовані елеватори, хлібопекарня, цех з виробництва тротуарної плитки, три великих фермерських господарства, нафтобаза, залізнична станція[7].
До Березине з центру громади можливо дістатися автошляхом Т 1644, який наразі майже відбудовано за державною програмою «Велике будівництво». Селище має залізничне сполучення з Одесою та Києвом.
10 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав повернення історичної назви Ротунда[8]. Остаточне перейменування відбудеться лише після успішного голосування у Верховній Раді.
Відомі уродженці
- Полякова Людмила Іванівна (1948—2012) — вчена-філолог, літературознавець, кандидат філологічних наук.
- Халіков Георгій Журович (1970—2021) — майстер-сержант Збройних смл України, учасник російсько-української війни.
- Халіков Опанас Георгійович (1996—2022) — головний сержант Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, що загинув у ході російського вторгнення в Україну в 2022 році.
Примітки
- ↑ Статистичний збірник «Чисельність наявного населення України» на 1 січня 2022 року (PDF)
- ↑ Бессарабская область. Список населенных мест по сведениям 1859 года. Санкт-Петербург, 1861 (рос.), (код 338)
- ↑ Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
- ↑ Населенные места Российской империи в 500 и более жителей с указанием всего наличного в них населения и числа жителей преобладающих вероисповеданий : по данным первой всеобщей переписи населения 1897 г. / Под ред. Н. А. Тройницкого — С.-Пб. : Типография «Общественная польза»: [паровая типолитография Н. Л. Ныркина], 1905. — С. 1-4. — X, 270, 120 с.(рос. дореф.)
- ↑ Села и поселки Тарутинского района. our-travels.info. Архів оригіналу за 22 січня 2018. Процитовано 4 січня 2022.
- ↑ 00855434 Радгосп «Березине», смт Березине Тарутинського району // Постанова Кабінету міністрів України № 538 від 20 липня 1995 р. «Про доповнення переліку об'єктів, що підлягають обов'язковій приватизації у 1995 році» [Архівовано 20 травня 2022 у Wayback Machine.]
- ↑ Березино Тарутинского района — на областной вершине. Архів оригіналу за 25 лютого 2022. Процитовано 27 травня 2020.
- ↑ Комітет підтримав перейменування 3 міст, 149 селищ та сіл, 7 районів, назви яких містять символіку російської імперської політики або не відповідають стандартам державної мови. https://komsamovr.rada.gov.ua. 11 квітня 2024.
Джерела
- Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
- Історія міст та сіл України, Том Одеська область, стор. 745 (рос.)
- Березине на сайті ВРУ[недоступне посилання з лютого 2019]
- Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2023. — ISBN 966-02-2074-X.
|
Це незавершена стаття з географії Одеської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||
| |||||||||||||
| |||||||||||
| ||||||||
| |||||