Хижна Олена Борисівна
| Олена Хижна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Олена Борисівна Хижна | |||
| Народилася |
11 липня 1965[1] (58 років) Київ, Україна | |||
| Національність | українка | |||
| Громадянство |
 Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого[1] | |||
| Роки діяльності | 1988—н.ч. | |||
| Чоловік | Криворученко Тарас Степанович | |||
| Діти | Олександра | |||
| IMDb | nm10689457 | |||
| Нагороди та премії | ||||
 | ||||
|
| ||||
Олена Борисівна Хижна (нар. 11 липня, Київ, Україна) — українська акторка театру, кіно та дубляжу. Заслужена артистка України.
Життєпис[ред. | ред. код]
Олена Хижна народилася 11 липня у Києві. Закінчила київську СШ № 77.
У 1987 році закінчила Київський державний інститут театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого (курс Михайла Карасьова).
Після закінчення вузу стала акторкою Молодого театру.
У кіно дебютувала в 1988 році у короткометражній стрічці «Як чоловіки про жінок говорили».
Особисте життя[ред. | ред. код]
Чоловік — режисер Криворученко Тарас Степанович, донька Олександра.
Театральні роботи[ред. | ред. код]
- Елен — «Любофф!», Меррей Шизґал переклад Олени Катаєвої, реж. Т. Криворученко[2]
- Перелла — «Звір і Доброчесність», Луїджі Піранделло, переклад Володимира Чайковського, реж. Т. Криворученко[3]
- Наталка, Галя, Кінозірка — «За двома зайцями», Михайло Старицький, реж. В. Шулаков
- Ельф — «Баня», Володимир Маяковський, реж.В. Шулаков
- Перовська — «Диктатура совісті», Михайло Шатров, реж. Л. Танюк
- Сапожнікова — «Революційний етюд», Михайло Шатров, реж. Л. Танюк
- Волька, Женька — «Хоттабич», Лазар Лагін, реж. В Шулаков
- Ляля — «Нічні карлики та Антігона», Людмила Разумовська, реж. В. Оглоблін
- Мальвіна, Буратіно — «Пригоди Буратіно», Олексій Толстой, реж. В. Чхаїдзе
- Мрія — «Сірано де Бержерак», Едмон Ростан, реж. В. Шулаков(відновлення)
- Ворона — «Марат/Сад», Петер Вайс, реж. В. Шулаков
- Йоганна — «Одержима», Леся Українка, реж. Г. Максименко
- Герольд — «Король та Морква», Владислав Кшемінський, реж. Ян Козлов
- Лисиця — «Золоте курча», Володимир Орлов, реж. В. Шулаков
- Амалія — «Ігри замку Ельсінор», Нікола Йорданов, реж. Т. Криворученко
- Повітруля — «Вій», Тамара Тамільченко за творами Миколи Гоголя, реж. В. Шулаков
- Луіза — «Підступність і кохання, Фрідріх Шиллер, реж. О. Смеляков
- Фру Палм — «Сцени з подружнього життя», Інгмар Бергман, реж. Т. Криворученко
- Дзані — «Ерлін», Оскар Вайльд за п'єсою «Віяло леді Віндермир», реж. В. Шулаков
- Закохана — «Автобус», Станіслав Стратієв, реж. Т. Криворученко
- Четверта дружина — «Сім дружин Синьої Бороди», Олександр Володін, реж. Б. Озеров
- Манюшка — «Зойчина квартира», Михайло Булгаков, реж. О. Дзекун
- Джульєтта — «Я, Фейєрбах!», Танкред Дорст, реж. Я. Нірод
- Донна Скандалонна — «Віват, карнавал!», Олександр Вратарьов, реж. Ю. Сидоренко
- Аміна — «Жінка і війна», Джавад ель Есседі, реж. Джавада ель Есседі
- Наталія Олександрівна — «Міраж», Пеєр Буржад, реж. Т. Криворученко
- Параска — «Сватання на Гончарівці», Григорій Квітка-Основ'яненко, реж. В. Шулаков
- Агафія Тихонівна — «Одруження», Микола Гоголь, реж. Т. Криворученко
- Ельвіра, дружина Дон Жуана — «Дон Жуан», Жан-Батист Мольєр, переклад Ірини Стешенко, реж. С. Мойсеєв
- Луїса — «Севільські заручин», Річард Брінслі Шерідан, реж. Є. Курман
- Вічність — «Людина і вічність», Андрій Курейчик, переклад Олександра Ірванця, реж. Т. Криворученко
Фільмографія[ред. | ред. код]
| Акторська діяльність | |||
|---|---|---|---|
| Рік | Фільм | Роль | Примітки |
| 1988 | «Як чоловіки про жінок говорили» | Орися, дружина Юрка | короткометражний |
| 1993 | «Місяцева зозулька» | Людка | |
| 1994 | «Царівна» | Зоня | |
| 1995 | «Острів любові» | Есмеральда, коханка Сержа | |
| «Репортаж» | працівниця аеропорту | ||
| 1998 | «Глухий кут» | епізод | |
| 2001 | «Заручники часу» | епізод | |
| 2003 | «Весела компанія» | епізод | |
| 2007 | «Повернення Мухтара-4» | господиня Арнольдіка | |
| 2009 | «Повернення Мухтара-5» | Тєтєріна | |
| 2011 | «Танець нашого кохання» | епізод | |
| 2013 | «Жіночий лікар-2» | Ірина Олегівна Макєєва, мати Олени | |
| «Життя після життя» | розпорядник в РАГСі | ||
| 2014 | «Мажор» | пані з псом | |
| «Особиста справа» | тітка Савічєва | ||
| «Вітер в обличчя» | господарка квартири | ||
| 2015 | «Пес» | економка | |
| 2019 | «Як довго я на тебе чекала» | Лідія (головна роль) | |
| 2021 | «Оператор Вікторія» | (головна роль) | |
Примітки[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
- Олена Хижна на сайті «Молодого театру»
- Олена Хижна. Життя не має репетицій (2016) на YouTube
Олена Хижна у соцмережі «Facebook»
|
