Хосе Хоакін Родрігес Селедон
| Хосе Хоакін Родрігес Селедон | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 8 травня 1890 — 8 травня 1894 | |||
| Попередник: | Бернардо Сото Альфаро | ||
| Наступник: | Рафаель Іглесіас Кастро | ||
| Народження: |
6 січня 1837[1][2][3] Сан-Хосе, Коста-Рика | ||
| Смерть: |
30 листопада 1917 (80 років) Сан-Хосе, Коста-Рика | ||
| Поховання: | Сан-Хосе | ||
| Країна: | Коста-Рика | ||
| Освіта: | Університет Сан-Карлос | ||
.svg)
Хосе Хоакін Родрігес Селедон (ісп. José Joaquín Rodríguez Zeledón; 6 січня 1837 — 30 листопада 1917) — костариканський політик, тринадцятий президент Коста-Рики.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився в сім'ї Себастьяна Родрігеса Кастро та Франсіски Селедон Мора. Був одружений з Луїзою Альварадо Каррільйо, від шлюбу з якою народились кілька дітей, і одна з дочок, Мануела Родрігес Альварадо, стала дружиною наступника Родрігеса на посаді президента Республіки Рафаеля Іглесіаса Кастро.
Вивчав право в Університеті Сан-Карлос у Гватемалі, втім через сімейні проблеми й економічні труднощі йому довелось припинити навчання та повернутись до Коста-Рики. Тим не менше, зрештою він закінчив юридичний факультет Університету Санто-Томас у Сан-Хосе.
Родрігес був відомим адвокатом, який впродовж тривалого часу не виявляв амбіцій у політиці. Був суддею Верховного суду. Згодом короткий період часу перебував на посаді державного секретаря в адміністрації Бернардо Сото Альфаро.
1890 року Родрігеса обрали президентом, він виборов 81 % голосів виборців та випередив майбутнього президента Ассенсьйона Есківеля Ібарру.
1892 року Родрігес розпустив Конгрес і, фактично ставши диктатором, зберіг посаду президента. Наступного року він відновив громадянські права, щоб голосування на виборах його наступника було більш відкритим. Переможцем виборів став військовий міністр і зять Родрігеса Рафаель Іглесіас Кастро.
Громадяни засудили диктаторські нахили Родрігеса. При цьому він мав певні успіхи, перебуваючи при владі в країні, зокрема він вживав заходів щодо розвитку системи освіти. Серед іншого він заснував вечірні школи для дорослих у столиці та провінційних містах, сприяв розвитку мережі телефонного зв'язку, розпочав будівництво Національного театру (1890), просував європейську імміграцію задля розвитку сільського господарства Коста-Рики.
Примітки[ред. | ред. код]
Література[ред. | ред. код]
- Diaz-Arias, David; Hurtado, Ronny Viales; Hernández, Juan José Marín (2018). Historical Dictionary of Costa Rica (англ.) . Rowman & Littlefield. с. 235. ISBN 978-1-5381-0242-8. Процитовано 11 березня 2021.
- Wright, Thomas C. (2017). Latin America since Independence: Two Centuries of Continuity and Change (англ.) . Rowman & Littlefield. с. 121. ISBN 978-1-4422-3572-4. Процитовано 11 березня 2021.
Посилання[ред. | ред. код]
- Biography of José Joaquín Rodríguez Zeledón (1837-1917). thebiography.us (англ.) . Архів оригіналу за 23 жовтня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
- José Joaquín Rodríguez Zeledón. Guías Costa Rica (ісп.) . 27 червня 2013. Архів оригіналу за 7 листопада 2020. Процитовано 11 березня 2021.
- José Joaquín Rodríguez Zeledón. www.asamblea.go.cr (ісп.) . Conozca la Asamblea. Архів оригіналу за 8 січня 2020. Процитовано 11 березня 2021.
- Rodríguez Zeledón, José Joaquín (1837-1917). » MCNBiografias.com. www.mcnbiografias.com (ісп.) . Архів оригіналу за 1 липня 2014. Процитовано 11 березня 2021.
|
| ||||||||||
