Христо Калфов

Христо Калфов
болг. Христо Димов Калфов
Народився	23 жовтня 1883(1883-10-23) Калофер
Помер	1 лютого 1945(1945-02-01) (61 рік) Софія
Поховання	братська могила
Громадянство	Болгарія
Діяльність	офіцер, політик
Alma mater	Національний військовий університет Васила Левскі і Scuola di applicazione e Istituto di studi militari dell'Esercitod
Знання мов	болгарська
Учасник	Перша Балканська війна і Друга Балканська війна
Членство	21st Regular National Assembly of Bulgariad, 22nd Regular National Assembly of Bulgariad, 23rd Regular National Assembly of Bulgariad і 25th Regular National Assembly of Bulgariad
Посада	Список міністрів закордонних справ Болгарії, голова Народних зборів Болгаріїd, депутат Народних зборів Болгарії, депутат Народних зборів Болгарії, депутат Народних зборів Болгарії і депутат Народних зборів Болгарії
Військове звання	полковник
Партія	Демократичний союз
Нагороди
Медіафайли у Вікісховищі

Христо Калфов (болг. Христо Димов Калфов; нар. 28 жовтня 1883, Калофер — пом. 1 лютого 1945, Софія) — болгарський офіцер і політик.

Біографія

Народився 28 жовтня 1883 року в Калофері. У 1903 році закінчив Війське училище в Софії, а в 1911 — Туринську військову академію. Після повернення до Болгарії деякий час служив у 4-му артилерійському полку та школі резервних офіцерів. Під час Балканської війни був офіцером, що виконував особисті доручення головнокомандуючого короля Фердінанда I. Був вчителем майбутнього короля Бориса III, а з 1918 року його флігель-ад'ютантом. У період з лютого 1921 по вересень 1922 знову був флігель-ад'ютантом короля.

У вересні 1922 року Христо Калфов був звільнений з армії у званні полковника. Брав участь в підготовці перевороту, а після його реалізації став міністром закордонних справ в уряді Александра Цанкова.

Після державного перевороту в 1944 році був засуджений до смерті Народним судом і страчений 1 лютого 1945 року. У 1996 був посмертно реабілітований рішенням № 243 Верховного суду.

Військові звання

• Підпоручник (1903)
• Поручник (1906)
• Капітан (1910)
• Майор (1 березня 1916)
• Підполковник (1918)
• Полковник (22 вересня 1922)

Нагороди

• Військовий орден «За хоробрість» IV ступеня 1 класу (1919)

Джерела

• Руменин, Румен. Офицерският корпус в България 1878—1944 г.. Т. 2. София, Издателство на Министерството на отбраната «Св. Георги Победоносец», 1996. с. 64.
• Ташев, Ташо. Министрите на България 1879—1999. София, АИ «Проф. Марин Дринов» / Изд. на МО, 1999. ISBN 978-954-430-603-8 / ISBN 978-954-509-191-9.
• Съветниците на цар Борис III. София, 1993. с. 7.