Царство Вакатаків

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Царство Вакатаків
Царство Сатаваханів Flag
250 – 520
Столиця Вацагулма
Мови пракрит маратхі
Релігії індуїзм
буддизм
Форма правління монархія
магараджа Віндх'яшакті
Історичний період Античність
 - Засновано 250
 - Ліквідовано 520
Сьогодні є частиною Індія Індія

Царство Вакатаків (वाकाटक; приблизно 250 —500 роки) — держава в Індії зі столицею в Вацагулма, яка прийшла на зміну державі Сатаваханів. Займала землі від річки Тунгабхадра на півдні до Малави й Гуджарата на північному заході та земель на території сучасного штату Чхаттісґарх на північному сході, володіння доходили до Махараштри та узбережжя Конкан.

Заснування[ред.ред. код]

Про походження та перших Вакатаків немає чітких відомостей. Здебільшого вчені сходяться на думці, що перші земельні наділи далеки родичі Вакатаків отримали у південному Декані. Засновником династії вважається Віндх'яшакті, який тривалий час знаходився на службі у правителів Сатаваханів. Водночас зміг розширити власні володіння. під час руйнації Сатаваханів зумів здобути незалежність у 250 році.

За нащадків Віндх'яшакти Вакатаки велики боротьбу з іншими династіями Пуріка, Нага за владу на землях сучасної Махараштри та Андхра-Прадеш. Після смерті Праварасени I родина Вакатаків розділилася на 4 гілки, найвпливовішими з яких були Праварапура-Нандівархана та Вацагулма. Перша правила в області Праварапурма, інша — у м. Вацагулма.

Гілка Праварапурма-Нандіварха найбільше посилилася за правителів Рудрасени I та його онука Рудрасени II. Їх вплив розповсюдився на значну частину сучасної Махараштри. Водночас вони забезпечили мирне існування з імперією Гуптів, визнавши владу останньої. Рудрасена II навіть одружився з Прабхаваті, донькою Чандрагупти II. Вплив Гуптів зберігався до кінця правління магараджи Праварасени II. Останнім представником гілки був Прітхвісхена II, після смерті якого у 480 році землі Праварапури-Нандівархани були з'єднані із землями гілки Вацагулми.

Землі гілки Вацагумі розташовувалися між областю Сах'ядрі та річкою Годаварі. Перші правителі менш займалися захопленням земель, значну увагу приділяли розвитку культури та мистецтва. Вели переважно боронні війни проти південних сусідів. Найбільш агресивним став Ґарісхена, який приєднав у 480 році після присікання лінії Праварапури-Нандівархани західні землі Вакатаків, також підкорив Аванті, Кошалу, Калінгу (Орісса), Лату (центральний та південний Гуджарат). Проте спадкоємці цього магараджи не зумів зберегти володінь: приблизно до 520 року вони були переможені державою Калахурі в союзі з Кадамбою.

Культура[ред.ред. код]

Ця династія відома зведенням низки чудових буддистських храмів. Найбільш величні та значущі розташовані в Аджанті, які увійшли до Світової спадщини ЮНЕСКО.

Крім того низка магарадж Вакатаків були покровителями поетів, письменників, скульпторів та художників. Відомим поетом свого часу був Сарвасена Вакатака (роки правління 330–350). Літературні твори складалися на пракриті.

Володарі[ред.ред. код]

Гілка Праварапура-Нандівархана

Гілка Вацагулма

Джерела[ред.ред. код]

  • The Vākātaka-Gupta Age: Circa 200–550 A.D., by Ramesh Chandra Majumdar, Anant Sadashiv Altekar.Published by Motilal Banarsidass Publ., 1986. ISBN 81-208-0026-5.
  • Walter M. Spink, Ajanta: History and Development, Volume 1 : The End of the Golden Age, 2005, BRILL