Античність
Ант́ичність (від лат. antiquus старий, стародавній, старожитність) — період історії від 800 до н. е. до 600 у регіоні Середземного моря.
Ця доба відрізняється від попередніх та наступних спільними та сталими культурними традиціями, а з початку 1 століття, внаслідок розширення Римської імперії, також і політичною та культурною цілісністю.
У більш вузькому розумінні античністю вважають історію стародавньої (архаїчної) та класичної Греції, еллінізму та Римської імперії (але лише доби республіки, принципату та домінату).
У ширшому розумінні античність включає також історію Єгипту, Межиріччя, Сирії, Персії та Малої Азії починаючи із започаткування писемності (близько 3500 до н. е.)[1].
[ред.] Античний
Слово "античний" походить від латинського слова "давній". Античним світом вчені називають групу рабовласницьких держав (тобто таких, значну частину населення яких складали раби). Це – перш за все міста-держави, що були створені грецькими племенами, а ще Рим, союз рабовласницьких держав Італії - країни, що склалися у 1 тисячолітті до нашої ери на узбережжі Середиземного моря.
[ред.] Див. також
[ред.] Примітки
- ↑ Клинописні памятки писемності, знайдені в Месопотамії датовані приблизно 3,5 тисячоліттям до н. е.
