Церква святого Теодосія Печерського (Горішня Слобідка)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Церква святого Теодосія Печерського (Горішня Слобідка)
Церква УГКЦ

Тип церква
Країна  Україна
Розташування Горішня Слобідка
Конфесія УГКЦ
Будівництво 1995

CMNS: Церква святого Теодосія Печерського у Вікісховищі
Дерев'яна церква ПЦУ
Кам'яна церква ПЦУ

Церква святого Теодосія Печерського в Горішній Слобідці — парафія і храм греко-католицької громади Монастириського деканату Бучацької єпархії Української греко-католицької церкви в селі Горішня Слобідка Чортківського району Тернопільської области.

Історія церкви[ред. | ред. код]

Ймовірно, греко-католицька парафія села була утворена ще в першій половині XVIII століття — через кілька років після заснування села в 1710 році (перша писемна згадка) і належала до парафії м. Монастириська. Перша згадка про парафію с. Горішня Слобідка як самостійну, але все ж дочірню, датується 1868 роком, коли в селі було збудовано перший храм. Тоді вона була греко-католицькою і такою залишилася до 1946 року. Це була дерев'яна церква, споруджена як капличка Святого Теодосія Печерського. Будівництвом керував Гнат Гнатів.

У 1956 році державна влада церкву закрила. У 1960-х роках з невідомих причин біля церкви виникла пожежа. Лише дивом уціліла дерев'яна церква, завдяки жителю села Івану Урану. Радянська влада будь-яким способом хотіла знищити церкву, але завдяки зусиллям тодішнього голови колгоспу Бориса Ливкуна і тодішнього голови сільської ради Михайла Геда церква в селі збереглася.

Відколи в селі закрили церкву, багато парафіян відвідували міську церкву.

Багато людей, які вважали себе греко-католиками, пішли в підпілля. Монахиня Стефанія Василів запрошувала для проведення богослужінь та уділення Святих Тайн о. Павла Василика, о. Василія Семенюка та инших, які таємно відправляли в неї в хаті, а потім упродовж 15 років відправляли в хаті О. Старик та в хаті Ганни Парацій. Так тривало до 1988 року Тоді у селі відкрили церкву в підпорядкуванні РПЦ. 31 грудня 1988 року на сільському цвинтарі відбулося перше відкрите богослужіння (майже за рік до легалізації УГКЦ). Ного відправив єпископ Павло Василик. Після Служби Божої було освячено хрест.

У наступні роки тут починають діяти уже дві конфесії РПЦ і УГКЦ. Православна громада, яка тепер належить до Монастириського деканату Тернопільсько-Бучацької єпархії ПЦУ, залишила за собою дерев'яний греко-католицький храм, який діяв з 1868 року, а греко-католицька громада, утворена в 1990 році, почала збирати кошти на будову власної церкви.

Будівництво церкви греко-католики розпочали в лютому 1994 року. Будовою керували В. Било, І. Старик, а також О. Парацій.

У побудові храму брала участь уся громада, а також мешканці із сусідніх сіл. Завершили будівництво в 1995 році. Архітектор — Михайло Нетриб'як, автор іконостасу та розписів — Володимир Василик. До того часу відправи відбувалися в тимчасово спорудженій капличці біля могили УСС, а також у капличці на подвір'ї діючої церкви.

У листопаді 1994 року відбулося перше богослужіння в церкві, будівництво якої не було завершеним.

10 серпня 1997 року владика Михаїл Сабрига, тодішній правлячий архиєрей Тернопільської єпархії, освятив церкву Святого Теодосія Печерського і уділив ієрейські свячення о. Івану Савпцькому.

При парафії діють: братство «Матері Божої Неустанної Помочі», Вівтарна дружина.

Парохи[ред. | ред. код]

УГКЦ
  • о. Захарій Полляшецький (1894—1919),
  • о. Любомир Бєлінський (до 1938),
  • о. Палагіцький і о. Сингалсвич (до 1945),
  • о. Володимир Ржсвський (до 1947),
  • о. Костянтин Висоцький (1947—1955),
  • о. Нагірняк (1955—1956),
  • о. Володимир Білінський (до 1978),
  • о. Дем'ян Михайлишин (весна 1979—січень 1992),
  • о. Григорій Петришин (1993),
  • о. Василь Шайда (1993—1995),
  • о. Петро Заліпа (1996),
  • о. Ярослав Пилипів (1996—1997),
  • о. Іван Савицький (з 11 вересня 1997).
ПЦУ
  • о. Микола Романів — нині[1].

Джерела[ред. | ред. код]

  1. Церква (ПЦУ) в ЄДР.