Цукрист синьощокий
| Цукрист синьощокий | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
.jpg) | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Dacnis venusta (Lawrence, 1862) | ||||||||||||||||
 Ареал виду | ||||||||||||||||
Підвиди
| ||||||||||||||||
|
(Див. текст) | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Цукри́ст синьощокий[2] (Dacnis venusta) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae). Мешкає в Центральній і Південній Америці.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 12 см. вага 16 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців тім'я, потилиця, скроні, шия, плечі і спина бірюзово-блакитні, лоб, обличчя, крила і хвіст чорні, горло, нижня частина тіла і боки зеленувато-чорні, стегні яскраво-червоні. У самиць верхня частина тіла темно-блакитнувато-зелена, шия і скроні світліші, боки дещо тьмяніші, надхвістя бірюзове. Обличчя, крила і хвіст темні, горло сіре. Груди і боки сірувато-оливкові, груди з блакитним відтінком. Живіт і гузка охристо-жовті, боки коричнювато-оранжеві.
Підвиди[ред. | ред. код]
Виділяють два підвиди:[3]
- D. v. venusta Lawrence, 1862 — Коста-Рика і західна Панама (на схід до Чирикі);
- D. v. fuliginata Bangs, 1908 — від східної Панами (карибське узбережжя Дар'єна) до північно-західного Еквадору.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Синьощокі цукристи мешкають в Коста-Риці, Панамі, Колумбії і Еквадорі. Вони живуть в кронах вологих і гірських тропічних лісів, на узліссях і галявинах та на плантаціях. Зустрічаються переважно на висоті від 200 до 700 м над рівнем моря, в Коста-Риці на висоті до 1500 м над рівнем моря. Живляться ягодами і насінням, а також комахами, яких шукають серед листя. Гніздо чашоподібне, неглибоке, робиться з тонких корінців, вусиків рослин і папороті, розміщується між гілками, на висоті 12-15 м над землею.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Dacnis venusta.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Процитовано 07 березня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Skutch, Alexander F. (1962). Life histories of honeycreepers (PDF). The Condor. 64 (2): 92–116 [104–106]. doi:10.2307/1365479. JSTOR 1365479.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |