Шевченко Григорій Іванович
| Шевченко Григорій Іванович | |
|---|---|
 | |
| Народився | 1781 |
| Помер |
21 березня (2 квітня) 1825 Кирилівка, Звенигородський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Країна |
 Російська імперія |
| Національність | українець |
| Діяльність | селянин |
| Знання мов | українська |
| Суспільний стан | кріпак |
| У шлюбі з | Шевченко Катерина Якимівна |
| Діти | Шевченко Тарас Григорович, Шевченко Йосип Григорович, Шевченко Микита Григорович, Красицька Катерина Григорівна і Бойко Ярина Григорівна |
Шевче́нко Григо́рій Іва́нович (нар. 1781 — пом. 21 березня (2 квітня) 1825)[1] — батько Тараса Григоровича Шевченка.
Життєпис[ред. | ред. код]
Влітку 1802 року одружився з моринською дівчиною Катериною Якимівною Бойко.
Подружжя мешкало у провулку Могильних в селі Керилівка Звенигородського повіту Київської губернії, у хаті батька Григорія — Івана Шевченка.
Тут народилися:
- Катерина (8 (20) листопада 1804 — близько 1848);
- Параска (1805—1807);
- Марія (1807—1810).
В 1810 році переселилося до села Моринці Звенигородського повіту. У цьому селі жив батько Катерини — Яким Бойко, але родина Шевченків оселилася не в тестя, а окремо, у дворі кріпака Колесника (по вуличному — Копій), садиба якого пустувала, бо самого господаря за непослух панові заслано до Сибіру.
Тут народилися діти:
- Микита (16 (28) травня 1811 — † бл. 1870);
- Єфимія (1813—1815).
- Тарас (25 лютого (9 березня) 1814 — † 26 лютого (10 березня) 1861).
Наприкінці 1815 родина Григорія Шевченка повернулася до Керелівки в хату Івана Шевченка, потім — у хату, куплену в П. Тетерюка; з 1817 родину записано в книгах кирилівської церкви. 1822 віддав Тараса Шевченка у навчання до дяка Павла Рубана.
.jpg)
Тут народилися діти:
- Ярина 12 (24) травня 1816 — † 1865);
- Марія (26 січня (7 лютого) 1819 — † 1846);
- Йосип (8 (20) березня 1821 — † бл. 1878).
20 серпня (1 вересня) 1823 року від тяжкої праці й злиднів померла дружина Катерина.
7 (19) жовтня 1823 року батько одружився вдруге з удовою Оксаною Бойко-Терещенко (двоюрідною сестрою Катерини), в якої вже було троє дітей.
Від другого шлюбу народилась сестра:
Чумакував, а також возив панську пшеницю до Одеси, Києва та ін. міст. У мандрівки брав із собою Тараса. Про одну з таких подорожей Шевченко згадав у повісті «Наймичка».
Пізньої осені 1824 року у непогоду він застудився у дорозі, занедужав. Коли його привезли до Керелівки, геть зліг.
Перед смертю батько залишив відоме передбачення: «Синові Тарасу із мого хазяйства нічого не треба, він не буде абияким чоловіком: з його буде або щось дуже добре, або велике ледащо; для його мов наслідство або нічого не буде значить, або нічого не поможе».[2] Господарювання в домі доручив старшому синові Микиті.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Жур П. Труди і дні Кобзаря: Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка / Петро Жур ; вступ ст. М. М. Павлюка. — Київ : Дніпро, 2003. — (Бібліотека Шевченківського комітету) — С. 19 (ЦДІА України. - Ф. 127, оп. 1015, спр. 121, Арк. 66). У «Шевченківській енциклопедії» (Шевченківська енциклопедія: В 6 т. – К.: НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка, 2015. – Т. 6. – С. 872) дату смерті подано лише за старим стилем.
- ↑ Спогади про Тараса Шевченка. — К.: Дніпро, 1982. — С. 22-23
Джерела[ред. | ред. код]
- ГРИГОРІЙ ІВАНОВИЧ ШЕВЧЕНКО
- Три Марії — три сестри. Рідні [Архівовано 6 липня 2014 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Шевченко Григорій Іванович // Шевченківська енциклопедія : у 6 т. / Гол. ред. М. Г. Жулинський. — Київ : Ін-т літератури ім. Т. Г. Шевченка, 2015. — Т. 6: Т—Я. — С. 872-873.