Шплінт

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Використання шплінта для захисту осі від самовільного висування
Захист гайки від самовільного відгвинчування

Шплінт — кріпильний елемент, що запобігає самовідгвинчуванню корончастих і прорізних гайок, а також спаданню розташованих на гладких валах чи осях деталей.

Матеріали виготовлення[ред.ред. код]

Виготовляють шплінти з низьковуглецевих сталей, корозієстійкої сталі або сплавів кольорових металів. За необхідності можуть мати покриття товщиною від 6 до 12 мкм.

Умовне позначення шплінта[ред.ред. код]

Вказують: назву, умовний діаметр шплінта, позначення марки матеріалу, виду покриття, товщину покриття і позначення стандарту. Приклади умовних позначень шплінтів:

1. Шплінт з умовним діаметром 4 мм, довжиною 32 мм з низьковуглецевої сталі, без покриття:

Шплінт 4×32 ГОСТ 397-79

2. Те саме з латуні Л63 з покриттям 03 товщиною 9 мкм:

Шплінт 4×32.3.039 ГОСТ 397-79

Джерела[ред.ред. код]

  • ГОСТ 397-79 Шплинты. Технические условия.
  • Анурьев В. И. Справочник конструктора-машиностроителя [Text] / Ред. И. Н. Жесткова. — 8-е изд., перераб. и доп. — М. :Машиностроение, 1999. — В 3 т. Т. 1. — 8-е изд., перераб. и доп. — 2001. — 920 с. — ISBN 5-217-02963-3