Щоденник сільського священника (фільм)
Щоденник сільського священника | |
|---|---|
| Journal d’un curé de campagne | |
 | |
| Жанр | драма |
| Режисер | Робер Брессон |
| Продюсер |
Леон Карре Робер Сюссфельд |
| Сценарист | Робер Брессон |
| На основі | роману Жоржа Бернаноса |
| У головних ролях |
Клод Лейдю Жан Рівейр Андре Гібер Рашель Беран |
| Оператор | Леонс-Анрі Бюрель |
| Композитор | Жан-Жак Грюненвальд |
| Кінокомпанія | Union Générale Cinématographique |
| Дистриб'ютор | Netflix |
| Тривалість | 120 хв. |
| Мова | французька |
| Країна |
 Франція |
| Рік | 1950 |
| Дата виходу |
Франція: 7 лютого 1951 DVD-реліз: 5 лютого 2013[1] |
| IMDb | ID 0042619 |
| Рейтинг |
IMDb:  |
«Щоденник сільського священника» (фр. Journal d’un curé de campagne) — французький драматичний фільм, поставлений режисером Робером Брессоном у 1950 році за однойменним романом 1936 року Жоржа Бернаноса. Фільм отримав три премії на Венеційському кінофестивалі 1951 року, Приз Луї Деллюка та низку інших професійних кінонагород 
.
Сюжет[ред. | ред. код]
Молодий священник, звиклий вести щоденник, отримує першу парафію в поселенні Амбрікур, в Артуа. Ось вже півроку його турбують болі в шлунку, і він харчується лише хлібом, вином і цукром. Він часто дослухається до порад кюре з Торсі, якого вважає своїм учителем: цей чоловік нікому не співчуває й про все говорить відверто. Кюре з Торсі вважає свого протеже безрозсудним хлопчиськом, або, принаймні, так про це говорить. Його головна порада — «Підтримуйте порядок впродовж дня». Мадемуазель Луїза, вчителька в замку, яку кюре після прибуття застав в обіймах графа, — єдина парафіянка, яка старанно відвідує служби. Вона говорить кюре, що графиня з нею поводиться добре, зате свою рідну доньку Шанталь — ненавидить. Графиня довго носила траур за дитиною, що померла, і ця втрата не може стертися з її пам'яті. Молодий священник думав потоваришувати з графом, але той просить його зменшити запал і не будувати для своєї парафії масштабних планів на майбутнє. Граф не терпить від кюре зауважень про те, що його донька Шанталь занадто сумна.
На першій зустрічі з графинею кюре почуває себе погано і вимушений піти геть. Він консультується у доктора Дельбенда, людини невіруючої. Той зараз же діагностує у пацієнта тяжкий спадок алкоголізму. На велике здивування кюре, лікар зараховує його, кюре з Торсі і самого себе до однієї породи: тих, хто завжди готовий до найгіршого. Кюре з Торсі відвозить свого протеже до Амбрікура машиною. Він без церемоній критикує його: «Ти надто багато метушишся. У тобі немає ніякої розсудливості». Минають дні; кюре думає, що Бог його покинув. Він дізнається про самогубство доктора Дельбенда. Шанталь обіцяє кюре, що спробує переконати батьків повернутися до колишнього рішення і відлучити його від їхнього будинку. Вона говорить, що хоче вирвати очі вчительці, зневажає свою матір за боягузтво, більше не поважає батька. Кюре слідує інтуїції і просить Шанталь віддати йому лист, який вона ховає в кишені. Вона слухається його і запитує: «Так, значить, ви — Диявол?». Кюре спалює лист, адресований графові.
У довгій розмові з графинею кюре вступається за Шанталь і виганяє з серця своєї співрозмовниці ненависть до Бога, викликану смертю дитини. Того ж вечора графиня відправляє йому листа, де порівнює його з дитиною, що повернула їй спокій. Тієї ж ночі вона помирає. Граф більше не приховує ворожості до кюре; він вважає, що той занадто втручається в чужі справи і є загрозою для своєї парафії. Кюре знову впадає у відчай і намагається накласти на себе руки, про що не наважується згадати в щоденнику. Кюре з Торсі часто відвідує його. Нові докори: кюре мало їсть і нехтує молитвами. Кюре з Торсі дізнається від Шанталь про його розмову з графинею. Він звинувачує свого протеже в тому, що той сильно розтривожив покійну. Кюре з Амбікура нічого не говорить на свій захист і не згадує про листа, отриманого від графині. Йому досить знаття, що вона померла в душевному спокої. Кюре з Торсі застерігає колегу від нестриманого вживання паскудного вина.
У селі в кюре раптом паморочиться в голові, і він падає на землю. Маленька Серафіта Дюмушель, що постійно дошкуляла йому своїм поганим характером, витирає йому лице і допомагає повернутися додому. Усі навкруги вважають його п'яницею. Він вирішує поїхати на консультацію в Лілль. Кузен Шанталь Олів'є відвозить його на вокзал на мотоциклі від чого кюре почуває себе молодим, як і його супутник. Олів'є пропонує йому свою дружбу; священник дуже нагадує йому товаришів по «Іноземному легіону». Лікар ухвалює фатальний вирок: рак шлунку. Кюре відвідує колишнього однокашника по семінарії Дюфреті, який відмовився від священницького покликання. Він живе з дівчиною, яка займається його господарством, але, за його словами, нічого не варта в сенсі «інтелектуального розвитку». Кюре почуває себе все гірше. Кюре з Торсі присутній при його агонії. Молодий священник шепоче йому на вухо свої останні слова: «Усе — благодать».
У ролях[ред. | ред. код]
| Клод Лейдю | ···· | кюре з Амбрікура |
| Ніколь Ладміраль | ···· | Шанталь |
| Ніколь Морей | ···· | мадемуазель Луїза |
| Арман Гібер | ···· | кюре з Торсі |
| Марі-Монік Аркель | ···· | графиня |
| Жан Рівейр | ···· | граф |
| Антуан Бальпетре | ···· | доктор Дельбен |
| Жан Дане | ···· | Олів'є |
| Мартін Лемер | ···· | Серафіта Дюмушель |
| Бернар Юбрен | ···· | Дюфреті |
| Гастон Северен | ···· | канонік |
| Іветт Етьєван | ···· | супутниця Дюфрети |
Створення і художні особливості[ред. | ред. код]
Режисер Робер Брессон приступив до роботи над екранізацією роману Жоржа Бернаноса після того, як останній відкинув сценарій, запропонований Жаном Ораншем і П'єром Бостом (Pierre Bost). Після смерті Бернаноса в 1948 році проект виявився на гріні відміни, проте завдяки підтримці редактора письменника Альбера Бегена[fr] вдалося завершити сценарій та отримати фінансування від національного агентства Union Générale Cinématographique. До роботи над стрічкою режисер залучив непрофесійних акторів, на роль головного героя з безлічі кандидатів (активних католиків) було обрано молодого бельгійського актора Клода Лейдю. Впродовж року Брессон і Лейдю зустрічалися кожної неділі для обговорення ролі, актор навіть жив деякий час у монастирі. Крім того, при створенні фільму використовувався живий звук і численні натурні зйомки. Особливістю естетики фільму є створення атмосфери духовного пошуку головного героя, що досягається не за рахунок побудови сюжету, а за рахунок ретельно підібраних деталей, музики, вибудовування ритму зміни сцен. В результаті розповідь про життя героя в щоденнику з'являється у вигляді своєрідної медитації, коли постійне переривання подій голосом за кадром і пописаними сторінками щоденника створює відчуття не стільки розповіді про те, що відбувається, скільки рефлексії героя над подіями. Вибір обстановки, в якій живуть персонажі, і освітлення в сценах сприяє створенню відповідної атмосфери.[2]
Визнання[ред. | ред. код]
| Нагороди та номінації фільму «Щоденник сільського священника»[3] | |||||
|---|---|---|---|---|---|
| Рік | Кінофестиваль/кінопремія | Категорія/нагорода | Номінант | Результат | |
| 1950 | Приз Луї Деллюка | Робер Брессон | Перемога | ||
| 1951 | Венеційський кінофестиваль | Золотий лев | Щоденник сільського священника | Номінація | |
| Міжнародний приз | Робер Брессон | Перемога | |||
| Найкращий оператор | Леонс-Анрі Бюрель | Перемога | |||
| Приз Міжнародної Католицької організації в царині кіно (OCIC) | Щоденник сільського священника | Перемога | |||
| Приз італійських кінокритиків | Робер Брессон | Перемога | |||
| 1952 | Синдикат французьких кінокритиків | Найкращий фільм | Щоденник сільського священника | Перемога | |
| 1954 | Національна рада кінокритиків США | ТОП іноземних фільмів | включення | ||
Джерела[ред. | ред. код]
- Лурселль, Жак. Le journal d'un curé de campagne/Дневник сельского священника // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 1. — С. 2167–2168. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Journal d'un curé de campagne (DVD) на сайті AlloCiné
- ↑ D. Andrew. Journal d'un curé de campagne // International Dictionary of Films and Filmmakers. —4th ed. — St. James Press, 2001. — Vol. 1. — P. 604–606.
- ↑ Повний перелік нагород та номінацій фільму «Щоденник сільського священника» на сайті IMDb
Посилання[ред. | ред. код]
Щоденник сільського священника на сайті IMDb (англ.) 
(станом на 20.12.2015)- Щоденник сільського священника на сайті AlloCiné (фр.)
(станом на 20.12.2015) - Щоденник сільського священника на сайті AllMovie (англ.)
- сільського священника Щоденник сільського священника (фільм) на TCM Movie Database (англ.)
- Базен Андре. «Дневник сельского священника" и стилистика Робера Брессона [Архівовано 30 січня 2018 у Wayback Machine.] на сайті РГГУ.РУ(рос.)
|
