Висоцький Юрій Пилипович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Юрій Висоцький
Ім'я при народженні Юрій Пилипович Висоцький
Дата народження 10 лютого 1950(1950-02-10) (74 роки)
Місце народження Хабаровський край, РРФСР
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Alma mater Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого
Професія актор, режисер
Кар'єра 1980—н.ч.
Нагороди Заслужений діяч мистецтв України
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Висоцький.

Юрій Пилипович Висоцький (нар. 10 лютого 1950(19500210), село Вакханка Середньоканського району, Хабаровський край, РРФСР) — український актор театру, кіно та дубляжу, режисер, заслужений діяч мистецтв України, професор, декан факультету театрального мистецтва та завідувач Другої кафедри акторського мистецтва та режисури драми Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого[1].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 10 лютого 1950 року у селі Вакханка Середньоканського району Хабаровського краю. Після закінчення у 1967 році Вінницької середньої школи № 1 вступив на акторське відділення Київського державного інституту театрального мистецтва імені Івана Карпенка-Карого. У 1971 році закінчив з відзнакою інститут, отримавши кваліфікацію «актора драматичного театру і кіно»[2].

У 1971—1972 роках працював актором Донецького обласного театру юного глядача (м. Макіївка). У 1972—1973 рр. проходив строкову військову службу. У жовтні 1973 року вступив до асистентури-стажування КДІТМ ім. І. К. Карпенка-Карого.

З 2 січня 1974 року зарахований на посаду викладача зазначеного інституту, де працює і по теперішній час. У 1976 році після успішного завершення навчання в асистентурі-стажуванні переведений на посаду старшого викладача. У 1982—1984 роках був відряджений Міністерством культури СРСР до Монголії, де викладав майстерність актора. Після повернення в Україну з грудня 1984 року працював на посаді доцента кафедри акторського мистецтва та режисури драми.

У 1985—1988 роках виконував обов'язки завідувача Другої кафедри акторського мистецтва та режисури драми. У 1989 році отримав вчене звання доцента. З 1997 року художній керівник акторського курсу. У жовтні 1999 року призначений на посаду декана факультету театрального мистецтва КДІТМ імені Івана Карпенка-Карого.

У 2003 році Юрію Висоцькому було присвоєно почесне звання заслуженого діяча мистецтв України. З 2004 року Юрій Висоцький завідувач другої кафедри акторського мистецтва та режисури драми. За час педагогічної роботи брав участь у підготовці 12 акторських курсів. Як режисер поставив понад двадцять вистав як на професійній сцені, так і на сцені Навчального театру Київського національного університету театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого.

Як актор брав участь у численних радіопостановках, що здійснювалися на Національному радіо, працював диктором багатьох документальних стрічок, знімався у фільмах.

Є автором близько 40 публікацій з проблем теорії акторського мистецтва та сценічної педагогіки.

Основна сфера наукових і творчих інтересів – різноманітні аспекти теорії акторського мистецтва, дослідження теоретичної спадщини К. С. Станіславського.

Праці[ред. | ред. код]

  • Урахування індивідуальності студента у процесі виховання актора // Театр. культура: Респ. міжвідом. наук. зб. К., 1980. Вип. 6;
  • І знову про творчий максималізм // УТ. 1982. № 2; Професія – театральний педагог // Мистецтвознавство України: Зб. наук. пр. К., 2004. Вип. 4.
  • Проблемні питання методики виховання актора / Юрій Пилипович Висоцький // Науковий вісник Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого: зб. наук. пр. Вип. 1. — К. : Компас, 2007. — 304 с.
  • Наближення до Мольєра (Про деякі змістовні аспекти роботи над дипломною виставою на акторському курсі) [Текст] / Юрій Висоцький // Наук. вісн. Київ. нац. ун-ту театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого: зб. наук. пр.— Черкаси: Чабаненко Ю. А., 2009. — Вип. 4/5. — С. 450—468.

Театральні роботи[ред. | ред. код]

Донецький обласний ТЮГ
  • Ісаак Шварц «Два клени»…Баба Яга;
  • Андрій Глоба «Пушкін»…Карл Брюллов;
  • Олександр Фадєєв «Молода гвардія» …Балдер .
Режисерські роботи
  • Генрік Ібсен «Нора» (Монгольський Національний театр ім. Г. Нацакдоржа);
  • Едуардо де Філіппо «Вертеп пана Куп'єло» (1976);
  • Артур Міллер «Вид з мосту» (1985);
  • Жан Ануй «Жайворонок» (1998);
  • Ліна Костенко «Маруся Чурай» (2002);
  • Мольєр «Тартюф»;
  • Ежен Йонеско «Урок»;
  • Віктор Розов «У пошуках радості»;
  • Альберто Моравіа «Я не кажу ні».

Фільмографія[ред. | ред. код]

  • Таємничий острів (2008)
  • Тривожна відпустка адвоката Лариної (2009)
  • При загадкових обставинах (2009)
  • „Кедр“ пронизує небо (2011)
  • Острів непотрібних людей (2011)
  • Дорога у порожнечу (2012)
  • Подвійне життя (2013)
  • Жіночий лікар-2 (2013)
  • Параджанов (2013)
  • Сашка (2013—2014)
  • Білі вовки-2 (2014)
  • Дворяжка Ляля (2014)
  • Особиста справа (2014)
  • Небезпечне кохання (2014)
  • Тільки не відпускай мене (2014)
  • Останній яничар (2015)
  • Відділ 44 (2015)
  • Я з тобою (2016)
  • Громадянин Ніхто (2016)
  • На лінії життя (2016)
  • Співачка (2016)
  • Поганий хороший коп (2016)
  • Чорна квітка (2016)
  • Артистка (2017)
  • Коли мене кохаєш ти (2017)
  • Невиправні (2017)
  • Відчайдуший домогосподар (2017)
  • Скарбниця життя (2018)
  • Краще всіх (2018)
  • Одна за двох (2018)
  • Соломонове рішення (2018)
  • Я, ти, він, вона (2018)
  • Інша (2019)
  • Капітанша-2 (2019)
  • Пристрасті по Зінаїді (2019)
  • Спадкоємці (2019)
  • По різних берегах (2019)
  • Дільничний з ДВРЗ (2020)
  • День Святого Валентина (2020)
  • Час йти, час повертатися (2020)
  • Мить, вкрадена у щастя (2020)
  • Ворожка (2021)
  • Моя улюблена Страшко (2021)
  • Провінціал (2021)

Дублювання та озвучення українською[ред. | ред. код]

Дублювання та озвучення російською[ред. | ред. код]

  • Офіцер і шпигун (2019) — (російський дубляж студії «CinemaSound Production»)
  • Перекладачі (2019) — (російський дубляж студії «CinemaSound Production»)
  • Мала з характером (2020) — (російський дубляж студії «CinemaSound Production»)
  • Гренландія (2020) — (російський дубляж студії «CinemaSound Production»)
  • Кодекс кілера (2021) — (російський дубляж студії «CinemaSound Production»)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ ІІ кафедра акторського мистецтва та режисури драми. Архів оригіналу за 19 грудня 2018. Процитовано 16 січня 2016.
  2. ↑ Юрій Висоцький: Станіславський сказав усе[недоступне посилання]

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Висоцький_Юрій_Пилипович&oldid=41729376