Янчук Володимир Степанович

Янчук Володимир Степанович;
	Сержант
Загальна інформація
Народження	16 липня 1970; м. Харків
Смерть	1 серпня 2014 (44 роки); м. Харків; (помер від поранень)
Поховання	Харків
Псевдо	ВОВК
Військова служба
Роки служби	2014
Приналежність	Україна
Вид ЗС	Сухопутні війська
Рід військ	Механізовані війська
Формування	93 ОМБр
Війни / битви	Війна на сході України Бої за Карлівку;
Нагороди та відзнаки
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня
	Орден «За мужність» ІІІ ступеня

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Янчук.

Володи́мир Степа́нович Янчу́к (1970—2014) — сержант Збройних сил України, снайпер, 93-тя окрема механізована бригада, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1970 року у місті Харків. Закінчив 76 школу у м.Харкові. На зламі 1980-х — 1990-х років проходив строкову військову службу в лавах ЗС СРСР. Брав участь у Карабаській війні.

Був розлучений, залишилась донька Янчук Поліна Володимирівна.

Навесні 2014 року визвався добровольцем на захист України (початок АТО).

Сержант, снайпер 93-ї ОМ бригади.

10 липня поранений в бою біля села Карлівка — натиску проросійських бандформувань-терористів протистояли підрозділи 93-ї бригади, частини батальйонів «Донбас» та «Дніпро-2».

Отримав складні уламкові поранення, лікарі боролися за життя 21 день.

Помер в Харкові від поранень.

Похований на кладовищі селища Лідне.

Друга дружина військовослужбовця та її донька загинули миттєво в результаті резонансної ДТП, яка трапилася ввечері 18.10.2017 року на вул. Сумській в м. Харкові^[1].

Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]

21 жовтня 2014 року — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)
вшановується 1 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування пам'яті загиблих військовослужбовців.