Личинкоїд золотистий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Campochaera sloetii)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Личинкоїд золотистий

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Личинкоїдові (Campephagidae)
Рід: Золотистий личинкоїд (Campochaera)
Sharpe, 1878
Вид: Личинкоїд золотистий
Campochaera sloetii
(Schlegel, 1866)
Підвиди
  • C. s. sloetii (Schlegel, 1866)
  • C. s. flaviceps Salvadori, 1879
Посилання
Вікісховище: Campochaera sloetii
Віківиди: Campochaera sloetii
ITIS: 559018
МСОП: 22706645
NCBI: 498412

Личинкоїд золотистий[2] (Campochaera sloetii) — вид горобцеподібних птахів родини личинкоїдових (Campephagidae). Ендемік Нової Гвінеї. Це єдиний представник монотипового роду Золотистий личинкоїд (Campochaera).

Опис[ред. | ред. код]

Довжина птаха становить 20 см. Виду притаманний статевий диморфізм. Самці переважно жовті, з чорними крилами і хвостами; обличчя, шия і верхня частина грудей в них чорні, тім'я і потилиця сірі, на крилах білі смуги. Дзьоб короткий, чорний. У самиць верхня частина тіла темно-жовта, із зеленуватим відтінком; обличчя, горло і груди у них сірі.

Підвиди[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[3]

  • C. s. sloetii (Schlegel, 1866) — захід, північний захід Нової Гвінеї;
  • C. s. flaviceps Salvadori, 1879 — південь Нової Гвінеї.

Поширення і екологія[ред. | ред. код]

Золотисті личинкоїди живуть у вологих рівнинних тропічних лісах Нової Гвінеї.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. BirdLife International (2016). Campochaera sloetii. Архів оригіналу за 25 вересня 2021. Процитовано 25 вересня 2021.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Bristlehead, butcherbirds, woodswallows, ioras, cuckooshrikes, Shriketit. World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 7 травня 2014. Процитовано 25 September 2021.