Нова Гвінея
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бежевий колір — належить Папуа-Нової Гвінеї
Зелені — провінції Індонезії
Нова Гвінея — другий за величиною острів Землі (після Гренландії) площею 768 тис. км².
Зміст |
[ред.] Географія
Розташований в західній частині Тихого океану острів Нова Гвінея знаходиться на північ від Австралії (відокремлений від неї протокою Торреса) і є її сполучною ланкою з Азією. Захід острова належить Індонезії, тоді як східна частина острова відноситься до Океанії і на ній з 1975 розташовується незалежна держава Папуа-Нова Гвінея.
У західній частині підноситься гірський масив Маоке, найвищий пік якого під ім'ям Пунчак Джая досягає 4884 м над рівнем моря. На сході знаходяться гори Бісмарка, чия найвища точка — гора Вільгельм — має висоту 4509 м. Найдовшою рікою острову є річка Флай.
[ред.] Рослинний і тваринний світ
Нова Гвінея — тропічний острів, і тому має вельми велику різноманітність видів. На ній мешкають 11 тисяч видів рослин, 600 унікальних видів птахів, понад 400 видів земноводних, 455 видів метеликів і близько ста відомих видів ссавців.
[ред.] Едемський сад
У 2005 році група американських дослідників виявила в тропічних лісах гірського району Нової Гвінеї місце, назване нею потім Едемським садом. Цей район площею близько 300 тисяч гектарів розташований на схилах гір Фоджа в західній частині Нової Гвінеї та ізольований від дії навколишнього світу. Учені виявили в Едемському саду більше 20 невідомих раніше видів жаб, чотири нових види метеликів, п'ять невідомих науці видів пальм і безліч дивовижних рослин. Виявлено декілька видів рідкісних сумчастих — деревних кенгуру, а також «райський птах» Берлепша, що раніше вважався вимерлим видом.
Всі тварини — мешканці нагір'я — не бояться людини, зокрема, рідкісна довгодзьоба проєхидна.
[ред.] Історія
[ред.] Рання історія
В давнину Нова Гвінея була сполучена з Австралією. Розділення відбулося в результаті підвищення всесвітнього рівня океану відносно недавно. Цим пояснюється наявність на Новій Гвінеї численних видів сумчастих, що живуть в Австралії. Заселення людиною відбулося як мінімум 45 тисяч років тому з Азії. Надалі від переселенців утворилося більше тисячі папуасько-меланезійських племен. Відсутність великих, придатних до одомашнення, тварин на острові заважала розвитку землеробства і робила неможливим скотарство. Це сприяло збереженню первісно-общинного ладу на великих територіях Нової Гвінеї аж до сьогодення. Різноманітність мов і безліч племен була зумовлена ізольованістю людей одне від одного через гористий ландшафт і відсутність технічних засобів, сприяючих спілкуванню і культурному обміну.
[ред.] Відкриття європейцями
Першими відкривачами Нової Гвінеї були іспанські і португальські мореплавці на початку XVI століття. У 1526 зійшов на сушу на північно-західному березі острова дон Хорге де Менесес. Згідно з легендою, він дав острову назву Папу́а (papuwah), що в індонезійській мові означає «кучерявий». Це ім'я описувало кучеряве волосся меланезійських аборигенів. У 1545 біля острова пропливав іспанець Ін'їго Ортіс де Ретес і назвав його Нова Гвінея, оскільки узбережжя нагадувало йому береги Африканської Гвінеї, які він бачив раніше. Пізніше іспанські купці почали вивозити золото, срібло, кокоси, каучук і дорогоцінні породи дерев.
[ред.] Епоха колоніалізму
У 1828, перша європейська держава Нідерланди зайняли західний півострів Вогелькоп. У 1884 решту острова розділили на частини між собою Нідерланди, Великобританія і Німеччина. Нідерландам відійшла західна половина Нової Гвінеї, британці отримали південний схід, німці — північний схід, який вони назвали Землею кайзера Вільгельма. Британська частина була віддана Австралії у 1906, а німецька після Першої світової війни стала австралійським мандатом Ліги Націй.
[ред.] Друга Світова війна
Під час Другої світової війни острів був окупований Японією. Зазнавши звірства японської воєнщини папуаси допомагали силам союзників як могли, транспортуючи спорядження і поранених через острів. Після війни за незалежність у 1949 Індонезія заявила претензії на західну частину Нової Гвінеї, яка проте залишилася під адміністрацією Нідерландів.
[ред.] Незалежність
З 1957 Нідерланди і Австралія почали будувати плани незалежності об'єднаної Нової Гвінеї в 1970-х. У 1961 в західній частині були проведені вибори і створений парламент. Не бажаючи такого політичного розвитку, Індонезія у відповідь на це ввела свої війська і оголосила про приєднання західної половини острова до Індонезії. Після цього почалися масові депортації папуаського населення, на місце якого прийшли поселенці з острова Яви. Вважається, що в результаті «етнічного чищення» західної Нової Гвінеї до сьогоднішнього дня загинуло близько 300 тисяч папуасів. У 1975 в східній частині Австралія дала незалежність державі Папуа-Нова Гвінея.
[ред.] Зв'язки з Україною
Український письменник в Австралії Дмитро Нитченко (нар. у м. Зіньків) написав книжку "Слідами Миклухи-Маклая". Це науково-художня розвідка про видатного українського мандрівника. Письменник сам проходить маршрутом Миклухи-Маклая, розкриваючи перед україномовним читачем нову, модерну культуру національностей Нової Гвінеї. (Журнал "Український засів", м. Харків, №7, 1997, С. 91).
 |
Це незавершена стаття з географії Індонезії. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
 |
Це незавершена стаття з географії Папуа-Нової Ґвінеї. Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її. |
