Статевий диморфізм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Статевий диморфізм у жука-оленя. Зліва самець, справа самиця
Самиця (зліва) і самець фазанів

Стате́вий диморфі́зм (від лат. di — два, morphe — форма) — анатомічні відмінності між самцями і самицями одного і того ж біологічного виду, не враховуючи статевих органів. Статевий диморфізм може проявлятися в різних фізичних ознаках, наприклад:

  • Забарвлення. Колір пір'я у птахів, особливо у качиних.

Диморфізм дуже сильний серед деяких груп комах, особливо суспільних.

Деякі тварини, перш за все риби демонструють статевий диморфізм тільки під час спарювання. Згідно з однією з теорій, статевий диморфізм виражений тим більше, чим більш різняться внески обох статей у догляд за потомством. Також він є показником рівня полігамії.

Загальна характеристика[ред.ред. код]

Статевий диморфізм — загальнобіологічне явище, досить поширене серед різностатевих тварин і рослин. В деяких випадках статевий диморфізм проявляється у розвитку таких ознак, які явно шкідливі для їх володарів і знижують їх життєздатність. Такі, наприклад, прикраси і яскраве забарвлення самців у багатьох птахів, довге хвостове пір'я самця райського птаха, лірохвоста, що заважають при польоті. Гучні крики і спів, різкі запахи самців або самиць також можуть привернути увагу хижаків і ставлять їх в небезпечне становище. Розвиток таких ознак здавався нез'ясовним з позицій природного відбору. Для їх пояснення у 1871 р. Дарвіном була запропонована теорія статевого відбору. Вона викликала суперечки ще в часи Дарвіна. Неодноразово висловлювалася думка, що це найслабше місце дарвінівського вчення.

Слабкість Дарвінівської теорії, що трактує статевий диморфізм як наслідок статевого відбору, є результатом методологічної помилки: широке явище не можна трактувати як наслідок вузького механізму. Теорія завжди повинна бути ширшою за трактоване явище.

З погляду еволюційної теорії статі статевий диморфізм розглядається як наслідок асинхронної еволюції статі. Отже, статевий диморфізм виникає тільки по еволюціонуючих ознаках. Це еволюційна «дистанція» між ста́тями, яка з'являється з початком еволюції ознаки і зникає з її кінцем. Відповідно, статевий диморфізм може бути наслідком будь-якого виду відбору, а не тільки статевого, як вважав Дарвін.

Форми статевого диморфізму[ред.ред. код]

Репродуктивний — це постійний диморфізм первинних і вторинних статевих ознак, різних у чоловічої і жіночої статей, і, що має пряме відношення до розмноження (гамети, гонади, геніталії, молочні залози, борода людини, грива лева, шпори півня тощо). Це фундаментальні видові ознаки, гени яких повинні бути загальними для двох статей. А оскільки по загальних генах не може бути генотипного статевого диморфізму, то репродуктивний статевий диморфізм — гормональний, тобто фенотипічний. Його призначення — задати програми двох статей.

Модифікаційний — тимчасовий, в межах онтогенезу. Він виникає у результаті змін жіночої статі, що має ширшу норму реакції. Він передує еволюції будь-якої ознаки, і чим ширша норма реакції ознаки, тим більше може бути статевий диморфізм по ньому. Призначення модифікаційного статевого діморфізму — захист жіночої статі від дії відбору, поки не з'являться нові гени, перевірені в чоловічому геномі. Приклад такого диморфізму — адаптація жінок арктичних популяцій: товстий жировий шар, короткі ноги, висока мінералізація скелета.

Еволюційний — генотипний, виникає при еволюції будь-якої ознаки, в результаті випереджаючої зміни чоловічого геному. Вектор еволюційного статевого диморфізму збігається з напрямом еволюції ознаки — від жіночої форми до чоловічої.

Статевий диморфізм і еволюція ознаки[ред.ред. код]

Статевий диморфізм тісно пов'язаний з еволюцією ознаки: вона відсутня або мінімальна для стабільних, нееволюціонуючих ознак і максимальний для ознак «на еволюційному марші». Він повинен бути чітко виражений по філогенетично молодим (що еволюціонує) ознакам.

Статевий диморфізм і репродуктивна структура популяції[ред.ред. код]

Статевий диморфізм повинен бути пов'язаний з репродуктивною структурою популяції: у строгих моногамів він мінімальний, оскільки моногами використовують спеціалізацію статей тільки на рівні організму, але не популяції, а у панміктних видів і полігамів, що повніше використовують переваги диференції, він зростає зі зростанням ступеня полігамії.

Реверсія статевого диморфізму при поліандрії[ред.ред. код]

Поліандрія, при якій самиця злучається з декількома самцями, тобто має ширший «перетин каналу» передачі генетичної інформації потомству, ніж самець, зустрічається у безхребетних риб птахів ссавців. При цьому часто спостерігається реверсія статевого диморфізму (самиці більші за самців, яскравіше забарвлені, самці будують гніздо, насиджують яйця і піклуються про виводок, відсутня боротьба за самицю).

Статевий диморфізм у людей[ред.ред. код]

Pioneer plaque
Male pelvis
Female pelvis
  • Зверху: стилізоване зображення людських постатей на Пластинці Піонера-10, чоловіча зліва, жіноча справа.
  • Вище: порівняння тазу: чоловічого (зліва) і жіночого (справа).

У людей статевий диморфізм незначний у період немовляти (при народженні щодо вимірів тіла, разом з вагою становить бл. 2-3 %), виразніший у дошкільному та шкільному віці, стає виразнішим у період дозрівання, а у дорослих людей диморфізм доходить до 8 %. Насамперед його складає більший зріст у чоловіків, більший окіл тазу в жінок і похиліше розташування кульшової западини у дівчат; більший окіл плечового поясу та довші кінцівки у хлопців, більші молочні залози і більший підшкірний жировий шар у дівчат (головним чином на стегнах та сідницях), різниця у черепній будові та фізичній вправності:

тип суто чоловічий:

  • більший череп
  • сильна будова верхніх частин тіла,
  • сильний карк, плечовий пояс і грудна клітина,
  • діафрагмовий дихальний шлях,
  • вузькі стегна,
  • більша розбіжність ніг між колінними суглобами,
  • менші можливості рухів суглобів,
  • більша волосатість тіла:
    • волосся на верхній губі, на підборідді,
    • часто на грудях, животі, передпліччях і гомілках, деколи також на руках, стегнах, сідницях, плечах,
    • для волосся голови типовими є кути чола та два бічні пасма волосся, які сходять до потилиці,
  • жирова тканина нагромаджується головним чином навколо плечового поясу,
  • більша уява,
  • більше здатність до асоціативності та синтезування,
  • низька тональність голосу,
  • швидший обмін речовин,
  • більша фізична витривалість;

тип суто жіночий:

Дивіться також[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Стаття з Російськомовної Вікіпедії. Переглянуто 3 квітня, 2008.
  • Стаття з Польськомовної Вікіпедії. Переглянуто 5 квітня, 2008.