Conorhynchus

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Conorhynchus
Conorhynchus palumbus (Olivier, 1807) у пустелі Негев
Conorhynchus palumbus (Olivier, 1807) у пустелі Негев
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Підцарство: Справжні багатоклітинні тварини (Eumetazoa)
Тип: Членистоногі (Arthropoda)
Клас: Комахи (Insecta)
Підклас: Крилаті комахи (Pterygota)
Інфраклас: Новокрилі (Neoptera)
Надряд: Голометабола (Holometabola)
Ряд: Твердокрилі (Coleoptera)
Підряд: Всеїдні жуки (Polyphaga)
Надродина: Довгоносикоподібні (Curculionoidea)
Родина: Довгоносики (Curculionidae)
Підродина: Lixinae
Триба: Cleonini
Рід: Conorhynchus
Motschulsky, 1860
Посилання
Вікісховище: Conorhynchus
Віківиди: Conorhynchus

Conorhýnchus — рід жуків родини Довгоносики (Curculionidae).

Зовнішній вигляд[ред. | ред. код]

Жуки цього роду мають середній та досить великий розміри: 9.5-18 мм у довжину. Основні ознаки[1]:

  • головотрубка товста, коротка, звужена до вершини, із серединним кілем та трикутним майданчиком біля вершини
  • 1-й  членик джгутика вусиків мінімум у 1.5 рази коротший за 2-й
  • передньоспинка з перетяжкою біля переднього краю і лопатями за очима;
  • надкрила при основі не вужчі, ніж передньоспинка, боки їх паралельні або розширені назад
  • гомілки тонкі, передні стегна товсті, 1-й та 2-й членики задніх лапок видовжені, знизу вкриті шипами, передні лапки знизу частково вкриті підошвами
  • Тіло зверху та знизу звичайно вкрите сірими або жовтувато-сірими лусочками; на межі 1-го і 2-го черевних стернітів та основи решти стернітів голі й темні

Докладний опис морфології Conorhynchus дивись[2], а фотографії видів цього роду — на[3].

Спосіб життя[ред. | ред. код]

Для переважної більшості видів не вивчений, ймовірно, він типовий для Cleonini. Імаго зустрічаються у засолених та/або посушливих біотопах і пов'язані з рослинами родини лободових. У Туркменістані дорослі жуки Conorhynchus faldermanni живляться листям, личинки годуються на корінні, для заляльковування будують ґрунтові колисочки, у яких і зимують жуки нового покоління[4]. У пустелі Негев (Ізраїль) личинки Conorhynchus palumbus на корінні курая Salsola inermis будують з ґрунту захисні камери із щільними стінками, розвиваються, заляльковуються у них, а дорослі жуки лишаються у цих камерах тривалий час, переживаючи несприятливі умови[5].

Географічне поширення[ред. | ред. код]

Майже всі види цього роду мешкають у межах східної частини Палеарктики, доходячи на захід до Ірану. Лише окремі види відомі з півдня європейської частини Росії, Закавказзя, Туреччини, Греції, Італії, Близького Сходу та Марокко[6]. Один вид — Conorhynchus nigrivittis зареєстрований і в фауні України[7].

Практичне значення[ред. | ред. код]

Жука Conorhynchus pulverulentus (під назвою Conorhynchus conicirostris) включено до основних шкідників бурякових плантацій Північного Казахстану[8]. Часом називають шкідниками буряку й інші види цього роду, але даних про реальні економічні збитки при цьому не наводиться.

Класифікація[ред. | ред. код]

Деякі види, що раніше відносили до цього роду, зараз включені до родів Pycnodactylopsis та Temnorhinus. Описано щонайменше 16 видів роду Conorhynchus[6]:

  • Conorhynchus argillaceus Motschulsky, I860
  • Conorhynchus balassogloi Faust, 1883
  • Conorhynchus candidulus Faust, 1890
  • Conorhynchus dissimulatus Menetries, 1849
  • Conorhynchus excavatus Zoubkoff, 1833
  • Conorhynchus fahraei Chevrolat, 1873
  • Conorhynchus faldermanni Fåhraeus, 1842
  • Conorhynchus globifrons Faust, 1904
  • Conorhynchus kindermanni Faust, 1904
  • Conorhynchus lacerta Chevrolat, 1873
  • Conorhynchus luigionii A. Solari & F. Solari, 1905
  • Conorhynchus nigrivittis Pallas, 1781
  • Conorhynchus palumbus Olivier, 1807
  • Conorhynchus pulverulentus Zoubkoff, 1829
  • Conorhynchus relictus Meregalli, 2002
  • Conorhynchus schrenkii Gebler, 1844

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Тер-Минасян М. Е. Жуки-долгоносики подсемейства Cleoninae фауны СССР. Л.: Наука, 1967, с. 21
  2. Арзанов Ю. Г. К познанию систематики рода Conorhynchus sensu lato (Coleoptera: Curculionidae: Lixinae)//Кавказский энтомол. бюлетень, 2005, т. 1, вып. 1, с. 57-64. http://ssc-ras.ru/files/files/7_Arzanov.pdf [Архівовано 13 липня 2015 у Wayback Machine.]
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 30 червня 2015. Процитовано 13 липня 2015.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Токгаев Т., Непесова М. Материалы к фауне и экологии долгоносиков (Coleoptera, Curculionidae) юго-восточной Туркмении // Известия АН Туркменской ССР. Серия биол. Наук, 1964, № 1, с. 53-59
  5. Shelef O., Helman Y., Friedman A.-L.-L., Behar A., Rachmilevitch S.> Tri-Party Underground Symbiosis between a Weevil, Bacteria and a Desert Plant // PLoS ONE, 2013, 8(11): e76588. doi:10.1371/journal.pone.0076588
  6. а б Meregalli M. & Fremuth J. : Cleonini, p. 441–442. — In: I. Löbl & A. Smetana (eds): Catalogue of Palaearctic Coleoptera. Vol. 8. Leiden, Brill. 700 pp.
  7. Воловник С. В. Видовой состав и распространение клеонин (Coleoptera, Curculionidae, Cleoninae) степной зоны Украины // Вестник зоологии, 1984, № 6. С. 39-43.http://www.zin.ru/Animalia/Coleoptera/rus/vlvpdf12.htm
  8. Алеева М. Н. Долгоносики, вредящие свёкле в Джамбулской области Казахской ССР // Тр. Респ. ст. защиты раст. Казах. фил ВАСХНИЛ. 1953, т. 1, с. 4-43